Обитель героїв

Там його й знайшли трое вiльних стрiльцiв-мародерiв, якi зажадали вiдiбрати в занепалоi величностi одяг i коштовностi, а самого Пепiна живим здати в руки лютого Елбихе для трiумфальних тортур. Лiсоруб спочатку вагався мiж священним обов'язком гостинностi та часткою вiд майна гостя, запропонованою йому мародерами, але пiдсумок ваганням батька пiдбив син – дев'ятирiчний Марчин. Хлоп'я схопило батькiвську сокиру, заступило зажуреного iмператора, i голосно мовило:

– Тату, не бiйся! Нас трое проти трьох, отже, доля ще не вирiшена!

Шiсть рокiв по тому, пiд тим самим Шпреккольде, сурмлячи перемогу, Марчин-зброеносець одержав вiд iмператора дворянство та лицарськi шпори.

А на додачу – графство Бреттен, що межуе з доленосним Бiрнамом.

Лихi язики й заздрiсники майбутньоi слави Рiвердейлiв шепотiли, що е iнший варiант сiмейноi легенди. Без лiсу, мародерiв i сокири, зате з борделем у Треццо, iмператором, лiсорубом, сином лiсоруба, флаконом видиханого афродизiаку й трьома невситимими повiями.

Втiм, безсилля Пепiна чи то вiд бойових ран, чи пак вiд чого iншого i ключова реплiка юного героя залишалися незмiнними.

Шепотiли лихi язики правильно. В тому сенсi, що за виразнiшу розмову на подiбнi теми Рiвердейли вiдрiзували язики – вправно, швидко й безболiсно, на заздрiсть хiрургам-медикусам.

Рiзати, рубати й колоти залишалося головним заняттям родини протягом сторiч. Син Марчина, граф Роберт Швидкий, вiдзначився в славнозвiсних Окружних Походах, наганяючи жах на мамлюкiв султана Ар'е-Лейба бен-Цимах.

Вслiд за ним за честь роду заступилися близнюки Сайрус i Сайлас, первiстки Роберта. Каплиця Розбитих Надiй, бiля якоi брати плiч-о-плiч протягом двадцяти рокiв вiдповiдно до даноi обiтницi проголошували першiсть дам iхнiх сердець – сестер-двiйнят з Деррiсдайра, – навiки залишилася в пам'ятi вцiлiлих лицарiв королiвства, сильно прорiдивши ряди останнiх. На жаль, сестри не дочекалися паладинiв, благополучно вискочивши замiж за тих, чиiх iмен iсторiя не зберегла.

Леньйон Рiвердейл був лейб-беллатором, iнакше кажучи, дуельним заступником короля Шарлеманя Запального, здобувши владицi репутацiю тирана й людини, украй педантичноi в питаннях честi.

Клайд Рiвердейл, зубожiвши, вiдкрив приватну школу фехтування, привселюдно оголосивши iнших маестро шарлатанами. Через якийсь час вiн вибачився перед колегами, якi залишились живi.