Обитель героїв

 – Виходить, вони довiдалися заздалегiдь? iх хтось попередив?

– Твоя правда. Граф ле Бреттен згадував про якийсь лист. Старий упевнений, що я одержав такий самий.

– Ви не одержували листа, бароне? – втрутився голова Месроп.

– Нi. Але припускаю, що таемничий вiдправник послав вiдповiдне послання на адресу батька Германа, мого брата Хальдрiга.

– І ми можемо незабаром чекати прибуття вашого брата до столицi?

– Навряд чи. Скорiш за все, одержавши листа, в якому йшлося про Германа, мiй брат спустив його в нужник.

Даруйте менi вульгарнiсть, панове. Стосунки батька з сином не завжди безхмарнi.

Вiдповiдаючи, Конрад виразно уявив брата. Лаючись i проклинаючи геть усе, за хвилину до цього порiзавшись при голiннi мисливським ножем, Хальдрiг бгав у кулачищi роздрукований конверт. Нужник у картинi не фiгурував, але, поза сумнiвами, перебував десь поблизу, жадаючи здобичi. Синовi, про якого йшлося в посланнi вiд невiдомого доброзичливця, пропонувалося провалитися в пекло, i не змушувати шляхетного батька розбирати карлючки, вiд яких у справжнього дворянина голова йде обертом, а в руках з'являеться непристойне тремтiння.

Такi сини – ганьба батькiв, вони можуть зв'язуватися з лихварями, з Орденом Зорi, з некромантами Чуриха, з Нижньою Мамою – родина й пальцем не поворухне…

Барон був упевнений: якби вiн звернувся до Просперо Кольрауна чи до Месропа Серкiса з проханням показати цю сцену, як вона вiдбулася в реальностi з допомогою магii, – картина не змiнилася б нi на йоту.

Ну чому лист не прийшов на адресу обер-квiзитора?

Чому доля така байдужа до Германа?!

– Листа, листа… – король щiльнiше загорнувся в простирадло i з iстинно монаршою величчю пройшовся вiд басейну до тапчана. – Ви, бароне, звичайно ж, не знаете, хто вiдправник? Який змiст цих злощасних листiв?

– Нi, ваша величносте. Я не хотiв зiзнаватися, що не одержував листа. Це викликало б пiдозри. Крiм того, я не виключаю прибуття й iнших родичiв.

– Гувальде, скажiть… Листи – ваша робота?

Стриманiсть i обережнiсть, що прозвучали в голосi короля, здивували Конрада. А ще бiльше здивувала вiдповiдь. Масажист, повернувшись до його величностi, хитнув великою голеною головою. «Та вiн нiякий не глухий!» – здогадався барон.

– Я не можу вiдповiсти на ваше запитання, сiр. Нi так, нi нi. Прошу витлумачити мою потайнiсть правильно. І не наполягати на вiдповiдi.

Король вибухнув гучним реготом.