Обитель героїв

Браку коштiв орден не вiдчував. А вiдстежити таемну дiяльнiсть звичайних людей, не пов'язаних з Високою Наукою, шляхом вiдстеження сплескiв мани чи зчитування мана-фактури – цього iхнi супротивники-чарiвники не могли.

Тому й прозвали орден невидимкою.

Незабаром iдею пiдтримали особи королiвськоi кровi. Негласно, нишком, про всяк випадок. Тим бiльше, що державнiй владi орден не загрожував. Швидше навпаки. Минули роки, i орден – так само негласно – пiдтримали глави чарiвницьких синклiтiв. Ложа Бранних магiв, капiтул Колегiуму Волхвування i ректор Реттiйського Унiвермагу – серед перших.

Розумнi та обережнi, цi чарiвники розумiли небезпеку зловживання Високою Наукою, що прагне позбутися нудних законiв, правил та обмежень. Вони не заперечували, якщо над буйними головами зависне невидимий меч.

Нехай.

У разi потреби вони готовi були надати Сiмом будь-якi консультацii.

Тихий Трибунал займався вже скоеними злочинами, i то лише за наявностi незаперечних доказiв, а тут з'являлася чудова можливiсть запобiгати.

Мета виправдовувала засоби. Висока Наука – надто жвава конячка, щоб керувати нею за допомогою однiеi вузди. Шпори також не завадять. Гострi зубчастi шпори з колiщатками.

Життя тривало.

Понад триста рокiв Дозором керували тi самi iмена. Склад капiтулу змiнювався, вмирали старi, народжувалася молода змiна. Але завжди, кого б не обрали в члени капiтулу, це була звичайна, далека вiд магii людина. І завжди обраний вiдмовлявся вiд власного iменi, беручи iм'я попередника.

Ейрiк Кетiль, Овадiя Клiн, Балтазар Монтего, Гувальд Мотлох, Доротея Ренфрю, Анна-Марiя Ялиця та Антек Ронцер.

Семеро.

Навiки.

Втiм, Дозор Сiмох нiколи не перетворився б на впливову силу, якби не профоси ордену – чарiвники, що свiдомо вiддали себе справi служiння. Маги, що постраждали вiд безумств власних колег. Ревнителi законiв, що потерпiли вiд порушникiв.

Вовкодави Дозору.

Блокатори.

Вони перебродили, як виноградний сiк у кадовбi.

Вино вже нiколи не стане виноградом.

Не дозрiватиме на лозi, не радiтиме сонцю та гарнiй погодi. Не шепотiтиметься з листям i вiтром.

Але вино може вдарити в голову.

CAPUT IV

«Не гомiн за стiнами, не тiнi за спинами-то удача бiжить поза тинами…»

Заданий тон дозволяв як прийняти, так i чемно вiдхилити безмовне запрошення. Конрад вагався лише мить. Вiн чудово розумiв, що сьогоднiшнiй Гувальд Мотлох – не той жебрак-упертюх, що заснував Дозор. Ім'я колишне, а людина – iнша.