Пентакль: Збірка

Права рука Нюрки спочивала на рiзьбленiй кулi з кришталю, що iскрилася, легенько ii погладжуючи.

Це вона сама придумала.

Куля подобалася усiм.

– Ви – король чирвовий, Бориславе Олеговичу, – перст долi вперся в груди клiента. – А оточують вас…

Розклад був цiлком зрозумiлий. Король виновий – ворог-недоброзичливець. Винова дама – нiчого хорошого, так ще й поруч зi своiм королем. Шiстка трефова – марна дорога. Туз виновий при бубновiй десятцi – сварка. Друге, зовнiшне, коло теж вiщувало суцiльнi неприемностi.

Тут важливо показати вiтрило на обрii, подарувати надiю, iнакше бичок у петлю полiзе… Нюрка Гаврош вдивилася уважнiше.

Затята атеiстка, вона ледь не перехрестилася, коли дама чирвова iз другого кола чiтко пiдморгнула ворожцi, вказуючи поглядом на хрестового валета. Ганна Павлiвна самим ганебним чином затулилась рукою i побачила стрiлочки. Безлiч стрiлочок – червоних, чорних, рябеньких, – що з’еднали, карти мiж собою.

Здивована, злякана, вона ще не зрозумiла, що говорить, а клiент слухае.

– Бережiться короля винового, Бориславе Олеговичу! Вiн – ваш партнер по бiзнесу. Днями у вас намiчаеться велика угода в iншому мiстi. Ви поiдете туди дарма. Не бiйтеся сварки з виновим королем. Нехай знетямиться, нехай вiдмовиться вiд контракту – у пiдсумку ви виграете. А удача йде до вас вiд жирового валета. Постарайтеся не упустити.

– Ах вiн поганець! Гадюка варена! – бурмотiв клiент, вражений глибиною Нюрчиного прозрiння. – А валет жировий – це хто?

– Ви своему вiце-президенту довiряете? Миколi Степановичу?

І який, питаеться, чорт за язик смикнув?! Зараз iм’я та по батьковi не спiвпаде, клiент насторожиться, втратить довiру…

– Миколi? Ну… певною мiрою…

– Вiн вас хоч раз пiдвiв?

– Ну… валет жировий? Микола?!

Виходячи, бичок сяяв i цвiв махровою гвоздикою.

Довго, щиро дякував, обiцяв точно слiдувати усiм порадам. Розплатився з лишком, просив записати його на початок червня.

– Якщо збудеться, – сказав Борислав Олегович наостанок, – я вам ручку таки позолочу.

Дверну.

Пожартував, значить.

Зовсiм iншою людина стала.

У четвер заявилася Алевтина Вольдемарiвна, Нюрчина ровесниця, левиця мiсцевого бомонду. З дiагнозом: безсоння, помисливiсть i раптовi мiгренi.

– Ах, Нюрочко, – хрипло воркотiла Алевтина, затягуючись довжелезною сигаретою з ментолом, – у мене хронiчна перевтома! Голова просто розколюеться. «Асканелi» бiльше не допомагае, довелося перейти на «Хеннесi»… якби не ваше зiлля!..