Шлях меча

У Кабiрi такi вступи до Бесiд були рiдкiстю – але я ж вирiс не в Кабiрi! І тому чудово знав, що непорушнiсть Но-дачi була свого роду викликом, який можна було приймати або не приймати.

Я прийняв.

Тримаючись на вiдстанi, яка робила неможливим удар без попереднього пiдходу, я вислизнув iз пiхов i повiльно провiв праву руку Придатка Чена по дузi вниз, назад i вгору, вказавши вiстрям на обличчя Придатка Но-дачi. Потiм я внутрiшньо напружився – i Придаток Чен виставив уперед порожню лiву руку, одночасно пiднiмаючи лiву ногу так, щоб колiно опинилося майже бiля пiдборiддя.

І напроти кам’яного храму з гострою банею застигла в танцi статуя птаха Фен iз розправленими крильми, праве з яких було вдвiчi довше вiд лiвого й блищало на сонцi.

Тривале стояння на однiй нозi значно складнiше й утомливiше, нiж на двох – як стояв Придаток Но-дачi – але я не припускав i тiнi сумнiву у вислiдi. Занадто часто ми стояли ось так у себе в дворi, поклавши на пiдняте колiно Придатка Чена пiалу з гарячим вином, i я вже геть-чисто забув тi часи, коли вино розхлюпувалося.

Мовчали онiмiлi трибуни, сонце неспiшно рухалося небосхилом вiд зенiту до заходу, росли нашi тiнi на землi – а ми все стояли, i лише коли шпиль над храмом злегка здригнувся й похитнувся, я дозволив птаховi Чену переможно сплеснути крильми й стати на обидвi ноги.

Пiсля чого на мене напала дворучна блискавка.

Ухиляючись вiд першого зiткнення й розриваючи дистанцiю до вiдносно безпечноi, я вже розумiв, що Но-дачi дiятиме дуже рiшуче.

Що ж, я був радий за нього. За нього й за себе.

Отже, настав час для того, що було родинним умiнням прямих мечiв Дан Г’енiв. Час для того, за що я й вирiзняв рiд Анкорiв Вейських, вiддаючи перевагу iм перед будь-якими iншими Придатками.

Придаток Но-дачi стрiмко стрибнув уперед, сам Но-дачi зметнувся над його правим плечем – i на мить зупинився, не розумiючи, що вiдбуваеться.

Придаток Чен смiявся. Вiн смiявся радiсно й щиро, а тодi простягнув порожню лiву руку перед себе й узявся обмацувати повiтря, немов намагався знайти щось невидиме нiкому, крiм нього.

І намацав.

…Но-дачi не рухався з мiсця, i кiнчик його клинка посмикувався у сторожкому нетерпiннi.