Шмагія

Приiхали, зривае дах. З лiлльськими панянками незабаром чорна жовч розiллеться. Будеш, брате Мускулюсе, на першого зустрiчого кидатися.

До самого мосту через Ляпунь чаклун iшов, дихаючи за методом заспокоення флегми. Сморiд фарбiвень загрожував грудною жабою, але серце заспокоiлося.

Ну й хвала Вiчному Мандрiвцевi…

Зо двi найближчi години вiн блукав мiстом без певноi мети. Позбутися незайманок, гвардiйцiв, карети й турбот, хай i тимчасово – вже щастя. Такi речi розумiеш, лише коли «коза полишае житло», як загадково висловлювався вчитель Просперо.

Вчитель полюбляв загадки, роботу над пошуком вiдповiдей залишаючи молодi.

Мрiйливо посмiхаючись, Андреа гуляв Кiнним ринком, навiщось прицiнився до огиря лiт дванадцяти, жовтогарячоi мастi, з облiзлим хвостом i спухлими бабками, але купувати не став. Далi вийшов у сквер Трьох Судових Органiв, довго милувався пам’ятником ятрiйському поетовi Адальберту Меморандуму, авторовi поеми «Вертоград». Поет закусив довгого бронзового вуса й дивився на мiсто зi сльозою розчулення.

Навколо постаменту, завиваючись спiраллю догори, до нiг генiя, сходили постатi вiльних розбiйникiв, трое драгунiв iз дружинами, один похмурий борець за незалежнiсть, мальовнича група учасникiв заколоту Джеккiля Потрухаля й донька короля-чорнокнижника Бенцiона-Штефана, велика шанувальниця лiрики. Бiля пiднiжжя розсiлися на лавах мiсцевi трубадури, якi за грошi складали експромти на завдану тему. Поруч iз кожним у рамочцi красувалася лiцензiя на право виготовлення експромтiв.

Ближче до яру вагант-нелiцензiат, бородатий здоровань одного з Андреа вiку, безкоштовно муркотiв собi пiд нiс:

– Гей, волоцюго, бий з плеча,

Марнуй слова! –

Але все ближче хижий час,

І – прощавай…

Мускулюс кинув йому монету: нишком, поки не помiтили кепськi наглядачi.

Незабаром чаклун перебрався в «Чарiвний лiхтар», де довго милувався майстернiстю братiв Люм’ер: молодший вирiзував iз вощеного паперу фiгурки, подувом примушуючи iх грати на бiлiй ширмi повчальнi сцени, а старший музикував на вигнутiй дудi з клапанами.

Пiзнiше Мускулюса бачили на площi Пiднесення: вiн слухав гру на бомбулюмi та монокордiумi, кутиком ока стежачи за тим, як встановлювався величезний намет шапiто. До Ятрицi приiхав знаменитий «Цирк Виродкiв», i музиканти закликали майбутнiх глядачiв.

Афiшi цирку прикрашала лiлiпутка Зiзi, що гарцювала на рогатому китоврасi.

На розi площi була аустерiя «Кульгавий Мiрошник», куди Мускулюс i завернув.