Повстань, Лазарю!

 – У коханцi звати?

Чотириокий був незворушний, хоч вiдчувалося, що спокiй даеться йому насилу.

– Глiб попереджав, що ви будете грубiянити. І сказав, щоб я не зважав. У вас, значить, стиль такий. Нi, Жора, як коханець ви мене цiкавите мало. Ви менi любов до дружини повернiть, я розрахуюся й пiду. Глiб сказав, ви можете.

– Що я можу? – гмикнув Жора.

– Вiдновити. Любов, дружбу, пошану. Якщо якесь почуття було й померло, ви умiете його воскресити.

Мордатий паруб’яга розплився в щербатiй усмiшцi.

– І ти повiрив? Чуеш, Лазаре, скажи чесно: повiрив?!

– Я повiрив, – кивнув чотириокий Лазар.

– Ну i правильно зробив. Вiра, вона гори верне. Тiльки навiщо вона тобi?

– Вiра?

– Любов.

– А це вже, вибачте, не ваша справа.

– Нi, Лазаре. Це не я до тебе, це ти до мене дiйшов. Сам прийшов, я тебе не кликав. Тепер у нас одна справа, загальна. Навiщо тобi дружину любити?

– Тобто: навiщо?

– Ось тобi й «тобто». Ну, розлюбив, бувае. Сам говориш: двое дiтей у тебе, баба, секретарка, заробiтки.

– Нi. Просто розлюбив. Була любов, та загула. Байдужiсть. Ви, напевно, не зрозумiете: це як рахунок у банку. Або будинок. Або звичнi капцi. Дивишся одного разу, а рахунок порожнiй, будинок хтось перекупив… капцi зносилися. Я звик, Жора. Звик любити дружину. Я без цього нi в сих, нi в тих. Немов обiкрали.

– Капцi, то так, – погодився Жора. – Капцi я розумiю.

Вiн розстiбнув сорочку, почухав волохатi груди i раптом запитав:

– Глiб – твiй друг?

– Який Глiб? А-а… ну та, звичайно.

– Близький?

– Близький.

– Найкращий? – наполягав Жора без видимого зв’язку з попередньою розмовою. Мабуть, М’яснику було дуже потрiбно дiзнатися, що Глiб Артюхов, який прислав до нього чотириокого Лазара з пропащою любов’ю, знаходиться з цим самим Лазарем у найтiснiших дружнiх стосунках.

– Найкращий. Ми знайомi з дитинства. І працюемо разом: Глiб – мiй комдир.

– Нiчого. Давай далi про капцi.

– Досить про капцi. У мене любов померла, – чотириокий сказав це без щонайменшоi патетики, нудно i буденно. Так обговорюють дiлове питання з малознайомим бiзнесовим партнером, якого добре вiдрекомендували вартi довiри люди. – Глiб сказав, що ви можете пiдняти. Мертву любов – пiдняти. Беретеся чи нi? Якщо нi, я пiду. Випивка i закуска за мiй рахунок.

– Твiй рахунок… – буркнув Жора.