Машина часу

Якийсь час розмова наша складалася з вигукiв здивування. Нарештi Редактор не стримав своеi цiкавостi.

– Чи не збiльшуе наш друг своi скромнi прибутки старцюванням? А може, вiн просто з’iхав з глузду? – спитав вiн.

– Я певний, що до цiеi справи причетна Машина Часу, – вiдповiв я i став закiнчувати розпочате Психологом оповiдання. Новi гостi одверто висловлювали недовiру. Редактор почав заперечувати.

– Що це за мандри в Часi? Не можна ж запорошитися тiльки тому, що заплутався у своему парадоксi! – скрикнув вiн i, вважаючи, що така думка не позбавлена дотепностi, провадив далi: – Невже там, у Майбутньому, немае навiть щiток для одежi?

Журналiст також не хотiв вiрити в цю iсторiю i, приеднавшись до Редактора, i собi почав сипати дотепами.

– Наш спецiальний кореспондент iз завтрашнього дня повiдомляе, – сказав або, вiрнiше, вигукнув Журналiст саме в ту мить, коли Мандрiвник повернувся до iдальнi. Вiн був одягнений у звичайний костюм, i, крiм неуважного погляду, на обличчi його не залишалося жодного слiду недавнього виснаження, що так мене вразило.

– Оцi хлопцi кажуть, нiбито ви мандрували десь у серединi наступного тижня, – весело зустрiв його Редактор. – Чи не розповiли б ви нам чогось нового про нашого маленького Розберi?[3 - Арчiбальд Розберi – британський прем’ер у 1894–1895 pp.] Який гонорар бажаете?

Мандрiвник мовчки сiв на залишене йому мiсце. На обличчi його була звичайна лагiдна усмiшка.

– Де баранина? – спитав вiн. – Яка то насолода знову встромити виделку в м’ясо!

– Розповiдайте! – став вимагати Редактор.

– До бiса розповiдi, – вiдповiв Мандрiвник. – Я хочу iсти i не скажу нi слова, доки не поiм. Дякую. А сiль?

– Скажiть лише одне слово, – попросив я. – Ви справдi мандрували в Часi?

– Умгу, – притакнув головою Мандрiвник, жуючи на повен рот.

– Плачу по шилiнговi за рядок усного звiту, – не вгамовувався Редактор.

Мандрiвник простягнув свою склянку Мовчазному Гостевi, що пильно дивився на нього, й постукав по нiй нiгтем.

Обiд, здавалось, тягся дуже довго. Я насилу стримувався вiд розпитувань, та й iншi, гадаю, так само. Журналiст намагався розвiяти напруження, розповiдаючи якiсь стародавнi анекдоти. Але Мандрiвник був захоплений обiдом, демонструючи апетит справжнього волоцюги. Лiкар запалив сигару i, примруживши очi, стежив за Мандрiвником.