Машина часу

Червона смуга на заходi навела мене на думку про захiд людства. Вперше я замислився над прикрими наслiдками нашого соцiального ладу. Зрештою, думав я, цi наслiдки цiлком закономiрнi. Силу породжуе потреба. Добробут призводить до розманiженостi. Прагнення полiпшити умови життя, – а справжня цивiлiзацiя – це процес дедалi бiльшоi безпеки iснування, – неминуче досягне колись своеi кiнцевоi мети. Одна перемога над природою об’еднаного спiльними зусиллями людства веде за собою iншу. Те, що ми вважаемо за химери, буде реалiзоване, мрii справдяться.

І ось я бачу перед собою наслiдки.

Врештi-решт сьогоднiшнi нашi медицина та агрокультура перебувають у зародковому станi. Сьогочасна наука оголосила вiйну лише дуже невеличкiй низцi людських хвороб, але провадить вона свою роботу невпинно i вперто. Нашi хлiбороби та садiвники нищать бур’яни i культивують кiлька десяткiв корисних рослин, даючи рештi волю змагатися самим за свое iснування. Природним добором ми полiпшуемо певнi породи тварин та рослин. Але як мало iх – цих наших улюбленцiв! Ми то полiпшимо який-небудь сорт персикiв, то виведемо якийсь безкiсточковий виноград, то вдосконалимо якусь породу рогатоi худоби.

Ми робимо це дуже повiльно, бо самi до пуття не знаемо, чого хочемо, i знання нашi ще дуже обмеженi. Та й природа в наших незграбних руках така боязка й незграбна. Колись це все буде органiзовано краще, i органiзацiя та щодалi бiльше удосконалюватиметься. Так, незважаючи на припливи та вiдпливи, морська течiя все ж посуваеться вперед. Ми з кожним кроком ставатимемо розумнiшими, освiченiшими, все людство працюватиме колективно, й опанування людиною природи йтиме чимраз швидше. І нарештi ми остаточно пристосуемо тваринне та рослинне життя до наших потреб.

Цi процеси неодмiнно вiдбуватимуться, i вони таки вiдбулися вже за той час, який промчала моя Машина. У повiтрi не стало мошок, земля позбавилася бур’янiв та плiсняви. Виплекано найсоковитiшi овочi та пишнi квiти. Повсюдно стали лiтати барвистi метелики.

Ідеалу профiлактичноi медицини досягнено. Хвороб не iснувало. За мого перебування там я не бачив хоча б одного випадку заразливоi хвороби. Далi ви довiдаетесь, що навiть процеси гниття та розкладу за тих умов набули зовсiм iншого характеру.

Спостерiгав я поступ i в соцiальному життi суспiльства. Люди мешкали в розкiшних будинках, чудово вдягалися й разом iз тим не видно було, щоб вони працювали. Я не бачив нiяких слiдiв боротьби – нi полiтичноi, нi економiчноi.