Машина часу

Враз я зрозумiв, чого морлоки хочуть! Стримуючи в собi бажання розреготатися, я переступив через бронзовий порiг i наблизився до Машини. Як не дивно, ii було дбайливо почищено i змащено. Згодом я навiть подумав, що морлоки, може, пробували й розбирати Машину, силкуючись своiм недалеким розумом збагнути ii призначення.

Поки я стояв та розглядав свiй апарат, зазнаючи насолоди вiд самого дотику до нього, трапилося те, на що я й чекав. Бронзовi дверi раптом пiднялися й стукнулись об горiшнiй край рами. Я опинився в темрявi – у пастцi, як гадали морлоки.

Я стиха засмiявся.

Чулося вже iхне бридке хихотiння, коли вони наближалися до мене. Якомога спокiйнiше я спробував черкнути сiрником. Менi лишалося тiльки закрiпити важелi й зникнути, наче привид. Та я забув про одну дрiбницю. Цi клятi сiрники могли запалюватись тiльки тодi, коли iх потруть об коробку.

Спокiй мiй, – ви легко можете собi це уявити, – раптом зник. Маленькi створiння були вже близько. Одне доторкнулося до мене. Я щосили вдарив його у темрявi важелем i почав вилазити на сiдельце.

Мене вхопила чиясь рука, потiм – iншi. Довелося вiдривати iхнi чiпкi пальцi вiд важелiв i одночасно намацувати осi, куди цi важелi нагвинчувалися. Одного вони вже були висмикнули в мене, – важiль упав, i шукати його я мусив у темрявi, вiдбиваючись головою вiд морлокiв. Чувся трiск iхнiх черепiв. Бiйка, здаеться, була ще запеклiша, нiж у лiсi.

Нарештi важелi загвинчено. Я натиснув на них. Чiпкi пальцi зiслизнули з мене. Темрява незабаром спала з моiх очей, i я знову опинився серед того шуму та сiруватого свiтла, про якi вже розповiдав.

XIV. ПОДАЛЬШІ ВИДІННЯ

Я вже розповiдав вам про неприемне почуття запаморочення й млостi, якого зазнаеш, подорожуючи на Машинi Часу. А цього разу я ще й не встиг умоститись як слiд у сiдло i сидiв, звиснувши на один бiк. Машина розхитувалась i тремтiла. Я вчепився в неi руками i спершу не помiчав нiчого. Скiльки минуло часу – не знаю, але, трохи очунявши й глянувши на циферблат, я був страшенно здивований.

Одна стрiлка на ньому позначае днi, друга – тисячi, третя – мiльйони, четверта – мiльярди днiв. Виявилося, що, замiсть того, щоб вертати назад, я мчав у Часi вперед: випадково я поставив важелi на переднiй хiд, i стрiлка на тисячi днiв крутилася зi швидкiстю секундноi стрiлки годинника, позначаючи мiй шлях у майбутне.

Поки я мчав уперед, навкруги мене вiдбувалися дивнi змiни. Мерехтлива сiра сутiнь потемнiшала.