Машина часу

Машина часу

Герберт Джордж Веллс

Бiблiотека свiтовоi лiтератури

До книжки увiйшли вибранi твори видатного англiйського письменника Герберта Веллса – «Машина часу», «Острiв доктора Моро», «Невидимець» та «Вiйна свiтiв». Цими романами було започатковано такий надзвичайно популярний у ХХ сторiччi рiзновид лiтератури, як наукова фантастика, але великою мiрою вони мiстили в собi й прикмети соцiальноi антиутопii. Герберт Веллс був одним з першопрохiдцiв у жанрi науковоi фантастики i зробив неймовiрний вплив на розвиток лiтератури i культури в цiлому.

Твори його вiдрiзняються оригiнальнiстю, непередбачуваним сюжетом i яскравими, цiкавими героями. А деякi винаходи, описанi ним ще сто рокiв тому, сьогоднi дiйсно iснують.

Герберт Веллс

Машина часу

© Д. Х. Паламарчук (правонаступники), переклад украiнською, 1967

© Б. П. Бублик, В. А. Мурликiн, колажi, 2003

© Т. О. Калюжна, художне оформлення, 2020

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2001

?

Герберт Веллс

Машина часу

Присвячуеться Вiльямовi-Ернесту Генлi

Переклав Микола ІВАНОВ

І.

ВСТУП

Мандрiвник у Часi (так найслушнiше його назвати) розказував нам якiсь дивовижнi речi. Його сiрi очi спалахували й блищали, а обличчя, звичайно блiде, порожевiло й свiтилося збудженням. У камiнi яскраво палахкотiв вогонь. М’яке свiтло електричних лампочок пiд срiбними дашками переливалося в наших склянках. Крiсла – оригiнальний винахiд господаря – скорiше обiймали та пестили нас, анiж були просто мiсцем для сидiння.

У товариствi панувала та чудова пообiдня атмосфера, коли думки, не зв’язанi путами фактiв i точностi, вiльно линуть. Господар викладав нам своi теорii, позначаючи рухом тонкого вказiвного пальця найголовнiшi твердження, а ми, посiдавши в крiсла, недбало прислухалися до цих, як ми вважали, парадоксiв, захоплюючись невичерпно багатою фантазiею оповiдача.

– Прошу слухати мене уважно, – почав вiн. – Я буду заперечувати деякi майже загальновизнанi iдеi.

Наприклад, геометрiю, якоi вас учили в школах, побудовано на непорозумiннi…

– Чи не занадто важкий предмет, щоб починати саме з нього? – висловив сумнiв Фiлбi, прискiпливий чоловiк iз рудою чуприною.

– Я не збираюся нав’язувати вам будь-яку iдею, не обгрунтувавши ii. Але невдовзi ви змушенi будете погодитись iз моiми твердженнями, бо це необхiдно. Ви, безперечно, знаете, що математична лiнiя, лiнiя без товщини, уявна i не мае реального iснування.