Скандальний випадок із патером Брауном = The Scandal of Father Brown

Вiдому iсторiю його навернення в непитущi постiйно згадували з усiх пуританських трибун i кафедр, розповiдаючи, як вiн ще в ранньому дитинствi був вiдлучений вiд шотландського богослов’я пристрастю до шотландського вiскi, як вiн вознiсся понад цим i став (як вiн сам скромно казав) тим, ким вiн е. Правда, дивлячись на його пишну сиву бороду, обличчя херувима й окуляри, що виблискують на незлiченних обiдах i засiданнях, де вiн незмiнно був присутнiй, важко було повiрити, що вiн мiг колись бути чимось настiльки нудотним, як у мiру випиваюча людина або ревний кальвiнiст.

Одразу ж вiдчувалося, що це найсерйознiший веселун iз усiх представникiв роду людського.

Вiн жив у тихому передмiстi Гемстед, у гарному будиночку, високому, але дуже тiсному, на вигляд схожому на вежу, цiлком сучасну i нiчим не примiтну. Найвужча з усiх вузьких стiн цiеi оселi виходила прямо на крутий, порослий дерном залiзничний насип i здригалася щоразу, коли повз прошмигали потяги. Сер Аарон Армстронг, як у запалi запевняв вiн сам, був чоловiком, зовсiм позбавленим нервiв.

Але якщо минаючий потяг часто мотлошив будинок, то цього ранку все було навпаки, – будинок заподiяв лиха потягу.

Локомотив уповiльнив ходу i зупинився в тому мiсцi, де рiг будинку зависав над крутим трав’янистим схилом. Зупинити цю найбездушнiшу з мертвих машин вдаеться далеко не вiдразу. Нежива душа, колишня причина зупинки, дiяла напрочуд стрiмко. Один чоловiк, одягнений у все чорне, аж до (як запам’ятали очевидцi) такоi дрiбницi, як зловiснi чорнi рукавички, виринув немов з-пiд землi бiля краю залiзничного полотна i замахав чорними руками, немов якийсь моторошний млин.

Самi по собi такi дii навряд чи змогли б зупинити потяг навiть на малiй ходi. Але при цьому чоловiк зойкнув так, що згодом це описували як щось зовсiм дике та нелюдське. Волання це було з тих звукiв, якi ледь виразнi, навiть якщо вони чутнi цiлком чiтко. В цьому випадку почулося лиш одне слово: «Вбивство!»

Однак машинiст присягаеться, що зупинив би потяг у будь-якому випадку, навiть якщо б почув не слово, а лише зловiсний, неповторний голос, який його викрикнув.

Тiльки-но потяг загальмував, одразу ж виявилося багато подробиць нещодавньоi трагедii. Чоловiк у чорному, що з’явився на краю зеленого узбiччя, був лакей сера Аарона Армстронга, похмурий чоловiк на iм’я Магнус. Баронет iз властивою йому безтурботнiстю частенько жартував над чорними рукавичками свого похмурого слуги. Але тепер нiхто не був схильний над ними смiятися.