Скандальний випадок із патером Брауном = The Scandal of Father Brown

Як би там не було, вiн швидко впорався зi своiми потаемними переживаннями, бо знав, що запiзнюеться i гостi вже прибувають.

Утiм, увiйшовши до вiтальнi, вiн одразу ж переконався, що головного гостя наразi немае. Зате були всi iншi стовпи маленького товариства. Був англiйський посол лорд Гелловей, дратiвливий стариган iз темним, схожим на зморщене яблуко обличчям та блакитною стрiчкою ордена Пiдв’язки.

Була ледi Гелловей, худа жiнка зi срiблястою головою i нервовим, гордовитим обличчям. Була iхня донька, ледi Маргарет Грем, дiвчина з блiдим обличчям ельфа i волоссям кольору мiдi.

Були герцогиня Мон-сен-Мiшель, чорноока та пишна, i двi ii доньки, також чорноокi та гладкi. Був доктор Сiмон, типовий французький учений, в окулярах i з гострою каштановою борiдкою. Чоло його прорiзали паралельнi зморшки – розплата за зарозумiлiсть, бо утворюються вони вiд звички пiднiмати брови.

Був патер Браун iз Кобгола в графствi Ессекс, Валантен недавно познайомився з ним в Англii. Побачив вiн, можливо, з дещо бiльшим iнтересом високого молодика у вiйськовiй формi, котрий вклонився Гелловеям, котрi зустрiли його не дуже привiтно, i тепер попрямував до нього.

Це був О’Браен, майор французького Іноземного легiону – худий, дещо пихатий жевжик, гладко поголений, темноволосий i блакитноокий, i – що природно для славетного пiдроздiлу, вiдомого блискучими перемогами, – одночасно i зухвалий, i меланхолiйний на вигляд. Ірландський дворянин, вiн був iз дитинства знайомий iз родиною Гелловеiв, особливо з Маргарет Грем.

Вiтчизну вiн покинув пiсля якоiсь iсторii з боргами i тепер демонстрував зневагу до англiйського етикету, хизуючись форменою шаблею та шпорами. На його уклiн ледi i лорд Гелловеi вiдповiли стриманим кивком, а ледi Маргарет вiдвела погляд.

Однак i самi цi люди, й iхнi стосунки не надто зачiпали Валантена. У будь-якому разi, не заради них вiн влаштував урочистий обiд. З особливим нетерпiнням вiн чекав всесвiтньо вiдомого чоловiка, з котрим потоваришував пiд час однiеi зi своiх трiумфальних поiздок до Сполучених Штатiв.

Це був Джулiус К. Брейн, мультимiльйонер, чиi колосальнi, часом приголомшливi пожертви на користь дрiбних релiгiйних громад стiльки разiв давали привiд для легкоi дотепностi i ще легшого славослiв’я американським i англiйським газетярам.

Нiхто до ладу не розумiв, атеiст Брейн, мормон чи прихильник християнськоi науки – вiн готовий був наповнити дзвiнкою монетою будь-яку посудину, аби вона була новою.