Скандальний випадок із патером Брауном = The Scandal of Father Brown

Не встиг священик у вiдповiдь i рота розкрити, як у залу ввалилася ватага комiвояжерiв, жвава, як зграя дельфiнiв. Один iз них, дужий сяючий чолов’яга з великою сяючою шпилькою в краватцi, ошелешив залу гучним басом. На господаря готелю цей бас подiяв, як свист на собаку: вiн миттю з’явився i кинувся до гiганта, виявивши спритнiсть, якоi так i не вдалося домогтися вiд нього полiцiянту в цивiльному.

– Даруйте, пане Джукс, – стелився господар, посмiхаючись i струшуючи кучерявим чубом. – У нас нинi справ по горло, а рук бракуе.

Доводиться за всiм наглядати самому.

Пан Джукс, величний галасун, наказав принести всiм, у тому числi i догiдливому господаревi, по скляночцi. Сам вiн був комiвояжером вельми поважноi фiрми, що торгуе алкоголем, i, вочевидь, вважав, що в таких закладах всi мають танцювати пiд його дудку.

Гучним голосом вiн почав повчати господаря, як треба вести справи. Товаришi пана Джукса слухали його з пошаною. Полiцiянт i священик сiли на низьку лаву бiля столика вiддалiк i спостерiгали, що вiдбуваеться, поки не настав момент, коли iнспектору довелося рiшуче втрутитися.

Пан Джукс все просторiкував, а в барi з’явилися вже знайомi нам прибульцi – дивовижного вигляду азiат у зеленому тюрбанi та священик неоконформiстськоi церкви, котрий примудрявся виглядати ще дивнiше. З’явилися немов якiсь злi духи, провiсники бiди. Їхня зловiсна поява не залишилася непомiченою, ii могли засвiдчити i мовчазний, але меткий хлопчина, котрий дуже довго пiдмiтав сходинки перед готелем (вiд зайвого завзяття вiн не страждав), i гладкий смаглявий бармен, i навiть сам медоточивий господар, зайнятий у цю мить балачкою.

Скептики не вгледiли б у цiй появi жодноi мiстики. Одягнений за священицькою модою пан iз лев’ячою гривою був не хто iнший, як преподобний Девiд Прайс-Джонс, особа вiдома. Вiн проповiдував не тiльки на узбережжi, а звертав проповiдь до всього свiту, i девiзом його було: «За заборону мiцних напоiв та очищення британцiв на нашiй землi та за кордоном!» Оратор вiн був чудовий i дiяв досить умiло.

Одного разу йому спало на думку, до якоi давно б дiйшли поборники тверезостi: якщо викорiнення пияцтва – справа чудова, то й не грiх вiддати належне пророку, котрий чи не першим оголосив вiйну клятому зiллю. Пан Прайс-Джонс листувався з найвизначнiшими мусульманськими лiдерами i врештi-решт схилив одного з них приiхати в Англiю i почитати лекцii про заборону алкоголю в Ісламi.