Скандальний випадок із патером Брауном = The Scandal of Father Brown

До того ж, як я вже казав, його нещаслива склянка молока виявилася на стiйцi поруч iз таемничою склянкою вiскi.

– І це, по-вашому, мае стосунок до вбивства? – ошелешено резюмував Грiнвуд. – Я вже й не втямлю, жартуете ви чи нi.

Але iнспектор так i не встиг з’ясувати, що приховуе незворушний вираз обличчя спiвбесiдника. За стiйкою бару задзенькотiв телефон. В одну мить iнспектор пiдлетiв до апарата, схопив слухавку i вичавив вигук, звернений не до спiврозмовника на iншому кiнцi дроту, а скорiше до всiеi свiтобудови.

Вслухаючись у кожне слово, вiн уривчасто кидав:

– Атож… Негайно приiжджайте… Якщо можете, прихопiть i його… Чисто спрацьовано. Вiтаю.

Вiд стiйки iнспектор Грiнвуд вийшов омолодженим. Вiн урочисто опустився на свое мiсце, вперся руками в колiна, глянув на священика i вимовив:

– Нiяк не збагну, патере Браун, як вам це вдалося. Ви вгадали вбивцю ще до того, як ми дiзналися про його iснування. Про нього i навiть чуток не було – так, лише якась суперечнiсть у свiдченнях. Нiхто в готелi його в очi не бачив, а хлопчик бiля дверей – i той говорив про нього не надто переконливо.

Це була навiть не людина, а тiнь, що залишила на стiйцi порожню склянку. Але ми знайшли його.

Слуга Божий змiнився на обличчi й устав, машинально стискаючи в руцi документи, за якi майбутнi бiографи Джона Реглi вiддали б пiвжиття. Помiтивши його здивування, iнспектор поспiшив пiдтвердити:

– Авжеж, ми спiймали Швидку Руку. Цей жевжик, виявляеться, ще й ногами швидкий – ледь вiд нас не втiк. Його щойно схопили.

Вiн, не повiрите, зiбрався на риболовлю в Оркнi. І тут немае нiякоi помилки: це той самий шотландець, котрий крутив роман iз дружиною Реглi. Це вiн у день убивства заходив у бар випити шотландського вiскi, а потiм потягом вирушив в Единбург. І якби не ви, нiзащо б нам його не впiймати.

– Я мав на увазi… – ошелешено почав було патер Браун, але в цю мить iз вулицi долинув гуркiт, ревiння важких автомобiлiв, i перед очима приятелiв виросли двое чи трое кремезних полiцiянтiв. Старшому серед них iнспектор запропонував сiсти, i вiн iз втомленим i задоволеним виглядом всiвся i захоплено зиркав на патера Брауна.

– Вбивця попався, сер, – оголосив вiн. – Ох, я вам скажу, який же це вбивця! Вiн i мене мало не закатрупив. Менi траплялося затримувати небезпечних злочинцiв, але такого шаленого – жодного разу. Як брикицьне мене в живiт – справжнiсiнький лошак. Вп’ятьох ледве його скрутили. Душогуб i е, можете не сумнiватися.

– Де вiн? – спитав слуга Божий.