Воскресіння патера Брауна = The Resurrection of Father Brown

І в тому, i в iншому випадку вони виявляються рабами.

– Пригадую, ви казали, що дотримуетеся рацiонального погляду на цi речi, – сказав доктор Барнет. – Хiба ви не вiрите в спадковiсть?

– Я казав, що вiрю в денне свiтло, – пояснив священик голосно та чiтко. – І не маю намiру вибирати мiж двома пiдземними ходами забобонiв – обидва вони ведуть у темряву. Ось вам доказ: ви всi навiть не здогадуетеся про те, що насправдi сталося в оселi.

– Маете на увазi самогубство? – поцiкавився Пейн.

– Маю на увазi вбивство, – вiдрубав патер Браун. І хоча вiн сказав це тiльки трохи голоснiше, голос його, здавалося, прокотився по всьому берегу. – Так, це було вбивство. Але вбивство, вчинене людською волею, яку Господь Бог зробив вiльною.

Що на це вiдказали iншi, Пейн так нiколи i не дiзнався, бо слово, вимовлене священиком, дуже дивно подiяло на нього: воно його схвилювало, буцiмто закличний звук фанфар, i прикувало до мiсця.

Супутники Пейна пiшли далеко вперед, а вiн усе ще стояв нерухомо – один серед пiщаноi рiвнини.

Кров забурлила в жилах чоловiка, i волосся, як то кажуть, заворушилося на головi. Водночас маляра охопило якесь незрозумiле щастя.

Психологiчний процес – занадто складний, щоб у ньому розiбратися, – привiв його до рiшення, яке ще не пiддавалося аналiзу. Але воно несло з собою звiльнення. Постоявши трохи, чоловiк обернувся i повiльно пiшов назад, через пiски, до обiйстя Дарнуеiв.

Рiшучими кроками, вiд яких затремтiв старий мiст, подорожнiй перетнув рiв, спустився сходами, минув усю анфiладу темних покоiв i нарештi досяг тiеi кiмнати, де Аделаiда Дарнуей сидiла в ореолi блiдого свiтла, що падало з овального вiкна, немов свята, всiма забута та покинута в долинi смертi.

Панночка пiдняла на вiзитера очi, i здивування, що з’явилося на ii обличчi, зробило його ще дивнiшим.

– Що трапилося? – спитала вона. – Чому ви повернулися?

– Я повернувся за сплячою красунею, – пояснив вiн, i в голосi його почувся смiх.

 – Цей старий замок поринув у сон багато рокiв тому, як каже лiкар, але вам не слiд прикидатися старою. Ходiмо нагору, до свiтла, i вам вiдкриеться правда. Я знаю одне слово, страшне слово, яке зруйнуе злi чари.

Вона нiчого не збагнула з того, що iй сказали. Однак пiдвелася, пiшла за гостем через довгу залу, пiднялася сходами i вийшла з дому пiд вечiрне небо. Покинутий, спорожнiлий парк спускався до моря.