Записки патера Брауна = Father Brown’s Memories

Вiрю, що ви не збрешете. Сподiваюся, я не грiшу проти милосердя, якщо не так упевнений у правдивостi сера Джона.

Темнi очi знову засвiтилися, але господар промовчав.

– Генерале, – вiв далi мову патер Браун, – уявiть собi, що Кокспер збираеться публiчно зганьбити вашу краiну i ваш прапор. Уявiть, що вiн торочить, нiби ваш полк утiк iз поля бою або ваш штаб пiдкуплений. Невже ви стерпите, невже не захочете будь-якою цiною з’ясувати правду? Я солдат, як i ви, я також служу в армii. Їi ганьблять, на неi зводять наклеп, я впевнений в цьому, але не знаю, який вогонь породив цей мерзенний дим.

Засудите мене за те, що я хочу це з’ясувати?

Солдат мовчав, i священик сказав ще:

– Меллоу повiдомив менi те, що чув. Не сумнiваюся, що чув вiн не все. Чи знаете ви ще щось?

– Нi, – сказав господар. – Не можу розповiсти вам бiльше нiчого.

– Генерале, – наполягав патер Браун i широко посмiхнувся, – ви назвали б мене езуiтом, якби я спробував так вивернутися.

Тодi господар засмiявся, але вiдразу насупився.

– Ну, гаразд, – промовив вiн, – я не хочу розповiсти вам.

Що ви на це?

– Я сам розповiм вам, – лагiдно промовив священик.

Темнi очi пильно дивилися на гостя, але блиску в них не було.

– Ви змушуете мене, – продовжував патер Браун, – пiдозрювати, що все було складнiше. Переконаний, що маркiз так сильно страждае i так ретельно ховаеться не тiльки вiд любовi до побратима. Не вiрю, що священики хоч якось iз цим пов’язанi. Гадаю навiть, що вiн не звертався до Бога, а просто намагаеться полегшити совiсть щедрими пожертвами.

Але одне знаю точно: вiн не просто останнiй жалiсливець. Якщо хочете, я скажу вам, що саме мене в цьому переконало. По-перше, Джеймс Мейр мав намiр одружитися, але чомусь не зробив це пiсля смертi Морiса. Чи стане порядна людина кидати жiнку з горя за померлим товаришем? Швидше вiн буде шукати у нiй розради. У будь-якому разi, вiн пов’язаний, i смерть друга нiяк не звiльняе його вiд обiтницi.

Генерал кусав темний вус. Темнi очi дивилися насторожено i навiть тривожно, але вiн не промовив анi слова.

– По-друге, – не вмовкав священик, похмуро дивлячись на стiл, – Джеймс Мейр запитав наречену та ii подругу, чи здатна жiнка встояти перед Морiсом. Спало iм на гадку, що може означати таке запитання?

Генерал пiдвiвся i став мiряти кроками кiмнату.

– А, дiдько… – сказав вiн без особливого запалу.

– По-трете, – продовжував патер Браун. – Джеймс Мейр дуже дивно горюе. Вiн не в змозi чути про брата, бачити його портретiв.