Крізь браму срібного ключа

Бо жодна жива iстота не може поглянути не лише на саме чудовисько, але i на його близько до правди виконане рiзьблене зображення будь-якого розмiру без того, щоб не зазнати мук, жахливiших за саму смерть. Споглядання великого бога або його подоби, як свiдчать легенди планети Юггот, призводить до паралiчу й скам’янiння надзвичайно моторошного на вигляд, у результатi якого тiло жертви обертаеться в щось середне мiж шкiрою та каменем, тодi як ii мозок залишаеться вiчно живим, незбагненним чином застиглим i замурованим на столiття, у божевiльнiй тузi усвiдомлюючи свое проходження крiзь нескiнченнi епохи безпорадностi й бездiяльностi, допоки випадок або сам час не довершать руйнування скам’янiлоi оболонки, тим самим залишивши сiру речовину без зовнiшнього захисту, не приречуть його на смерть.

Але, певна рiч, здебiльшого жертва була приречена збожеволiти задовго до того, як настане це вiдтермiноване на багато епох позбавлення вiд тортур у виглядi смертi. Жодне людське око, твердять легенди, дотепер не посмiло кинути погляд на Гатанотоа, бо i нинi небезпека настiльки ж велика, як i в тi нескiнченно далекi часи.

Щороку в жертву Гатанотоа приносили дванадцять юних воiнiв i дванадцятьох дiвчат. Їхнi тiла вкладали на палаючi вiвтарi в мармуровому храмi, збудованому бiля пiдошви гори, бо нiхто не наважувався пiднятися на базальтовi скелi Яддiт-Гго i тим бiльше пiдiйти до циклопiчноi твердинi, зведеноi на його шпилi ще до появи на Землi людини. Влада жерцiв Гатанотоа була безмежною, позаяк лише вони могли захистити К’наа й усю краiну My вiд божества, яке будь-якоi митi може вийти з таемного притулку назовнi й обернути всiх присутнiх на камiнь.

На чолi сотнi жерцiв Темного бога стояв Аймеш-Мо, верховний жрець, котрий на святi Нат завжди прошкував попереду короля Табона i гордо стояв, випроставшись на весь зрiст, перед каплицею Дгорiк у той час, як володар смиренно схиляв перед нею колiна. Кожен жрець мав мармурове житло, скриню золота, двi сотнi рабiв i сотню наложниць, не кажучи вже про його незалежнiсть вiд цивiльного закону i про владу дарувати життя або карати смертю кожного жителя К’наа, за винятком королiвськоi свити.

Але якою б великою не була влада жерцiв, краiна завжди жила в страху, щоби Гатанотоа не вислизнув iз похмурих глибин i не спустився донизу, сiючи серед людства жах i скам’янiння. Згодом жерцi заборонили людям навiть думати про Темного бога або уявляти собi його жахливий вигляд.