На нашем сайте вы можете читать онлайн «Крізь браму срібного ключа». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Ужасы / мистика, Мистика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Крізь браму срібного ключа

Автор
Жанр
Дата выхода
25 ноября 2019
Краткое содержание книги Крізь браму срібного ключа, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Крізь браму срібного ключа. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Говард Филлипс Лавкрафт) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Американського письменника, поета і журналіста Говарда Філіпса Лавкрафта (1890–1937) називали Едгаром По ХХ століття. Він працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики й був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20–30-х років минулого століття. За життя Лавкрафт не опублікував жодної книжки і зажив слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. Його творчість – невичерпне джерело натхнення для кінематографістів, за його творами знято багато фільмів.
«Крізь браму срібного ключа» – фантастичне оповідання Г. Ф. Лавкрафта, написане 1933 р. у співавторстві з Гофманом Прайсом.
Події відбуваються в американському місті Новий Орлеан 1932 р. Друзі та родичі зниклого безвісти 1928 р. Рендольфа Картера збираються в його будинку, щоб поділити спадщину. Одним з присутніх виявляється сам Картер, але його зовнішність змінилася до невпізнання. Він розповідає своїм близьким про свої космічні мандри. Здобувши срібного ключа, Картер встав на Шлях, який веде до Остаточної порожнечі «за межами всіх земель, планет і всесвітів». Унаслідок трансформацій він утратив людську подобу і, щоб знову її віднайти, летить на кораблі через безодні Галактики на Землю.
Крізь браму срібного ключа читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Крізь браму срібного ключа без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Вiн попросив показати всi книги, якi хоча б трохи пов’язанi з примiтивними культурами та затонулими континентами, а потiм по три години щодня робив виписки з них, покидаючи музей лише для того, щоб тут же податися до Кембриджа, де в бiблiотецi Вайденер можна було погортати (попередньо отримавши дозвiл) жахливий i заборонений «Некрономiкон».
5 квiтня його велика стаття з’явилася в недiльному випуску «Бостонськоi колонки» – рясно iлюстрована свiтлинами мумii, цилiндра та сувою з iероглiфами, виконана в звичайному дурнувато-iнфантильному стилi, яким газета звикла просторiкувати на догоду широкому колу своiх розумово незрiлих читачiв.
За всього iнфантилiзму статтi, вона привернула до музею й тямущих, освiчених вiдвiдувачiв, бо свiтлини в нiй свiдчили самi за себе. Адже й серйозним людям iнодi трапляеться зазирнути до «Бостонськоi колонки». Пригадую, наприклад, одного дивного вiдвiдувача, котрий з’явився в музеi в листопадi. Темнолиций, у тюрбанi, з густою бородою, з якимось вимученим, неприродним голосом i дивно байдужим обличчям, iз незграбними руками, схованими в бiлi рукавицi, що безглуздо виглядали тут.
У червнi популярнiсть мумii вихлюпнулася за межi Бостона, i на адресу музею вiд окультистiв та iнших знавцiв мiстичних наук посипалися запитання, а також вимоги вислати фотографii. Загалом це не дуже тiшило персонал музею, оскiльки наша суто наукова установа не симпатизуе всiляким фантастам i мрiйникам, i все ж ми сумлiнно вiдповiдали на всi листи.











