Крилата смерть

Ми багато спiлкувалися з тими гiрськими жителями, котрi не втекли вiд усiх цих лих у спокiйнiшi мiсця, а також методично й скрупульозно обстежували дiлянки, про якi особливо часто згадувалося в легендах скватерiв.

Спершу результати наших пошукiв були незбагненнi для нас самих, хоча при ретельному аналiзi дещо все ж вимальовувалося. Найголовнiше – бiльшiсть жахливих подiй ставалися неподалiк вiд покинутого обiйстя або похмурого лiсу з разюче рясною рослиннiстю, що його оточував. Були, щоправда, й винятки, наприклад, згадана мною жаска пригода трапилася на вiдкритому мiсцi, далеко вiд маетку та зловiсного будинку.

Щодо природи й зовнiшнiх ознак зачаеного страху, ми нiчого не могли добитися вiд темних i заляканих жителiв гiрських хатинок. Вони називали його то змiем, то велетом, то демоном, якi прилiтають разом iз громом, то кажаном, то хижою птахою, то деревом, що крокуе. З усього цього ми виснували, що це живий органiзм, дуже чутливий до електричних розрядiв, i хоча в деяких оповiдках йому приписували крила, все ж його нелюбов до вiдкритих просторiв свiдчила про те, що пересуваеться створiння по землi.

Єдине, що порушувало стрункiсть нашоi теорii, то це здатнiсть iстоти перемiщатися з величезною швидкiстю: тiльки так вона могла вчинити всi приписуванi iй дii.

Пiзнавши скватерiв ближче, ми навiть полюбили iх. Це були примiтивнi створiння, котрi опускалися дедалi нижче еволюцiйною шкалою через погану спадковiсть i задушливу iзоляцiю вiд решти людства. Хоча вони й остерiгалися нових людей, та незабаром прикипiли до нас i дуже допомогли, коли ми у пошуках зачаеного страху поламали перегородки у старовинному будинку й облазили всi заростi навколо нього.

Вони, щоправда, одразу сумнiшали, коли ми просили допомогти нам знайти Беннета i Тобi, бо iхнiй власний досвiд засвiдчував, що жертви страху зникають назавжди. Ми ж, знаючи, скiльки загинуло iхнiх нещасних землякiв, передчували, що на цьому справа не скiнчиться, й чекали подальшого розгортання подiй.

Однак до кiнця жовтня нiчого не сталося, i це дуже нас спантеличило. Стояли тихi спокiйнi ночi, мабуть, тому дрiмала i зла сила. Нiчого не знайшовши в будинку та його околицях, ми стали схилятися до думки, що зачаений страх – нематерiальна субстанцiя. На жаль, прихiд холодiв мiг зруйнувати всi нашi плани: помiтили, що взимку демон поводиться сумирнiше. У наметi, який ми встановили у покинутому маетку, що часто вiдвiдував страх, запанувало тривожне очiкування.