На стрімчаках божевілля

До того ж вiн почав дотримуватися надзвичайноi обережностi; колись вiн нишпорив кладовищами, вiдтак бiльше його там нiхто не бачив. Одночасно припинилися чутки про страшний лемент, що долинав iз його ферми в Потуксетi, та про дивнi речi, якi там коiлися. Кiлькiсть провiзii, яку йому достачали, залишалася неприродно великою. Як i ранiше, на ферму гнали отари овець i привозили цiлi тушi до мiського маетку. Проте аж до останнього часу (вiдколи Чарльз Вард узявся вивчати його папери та рахунки, що зберiгалися в бiблiотецi Шеплi) нiкому й на гадку, за винятком цього допитливого юнака, враженого своiми вiдкриттями, не спадало провести порiвняння мiж вражаючою кiлькiстю чорношкiрих, котрих Карвен привозив iз Гвiнеi аж до 1766 року, i незначною кiлькiстю чекiв, що засвiдчували продаж цих рабiв работорговцям, чий ринок стояв на Великому мосту, або навколишнiм плантаторам.

Вочевидь, цей жахливий чоловiк вирiзнявся незвичайною хитрiстю та винахiдливiстю – перевагами, якi вiн уповнi використав, коли виникла необхiднiсть.

Певна рiч, запiзнiлi потуги Карвена успiху не принесли. Всi продовжували його сторонитися, нiхто йому не довiряв (уже те, що дiдуган виглядав майже як юнак, викликало пiдозри). І старигань уторопав, що це, врештi-решт, загрожуе йому втратою значних статкiв. Складнi дослiдження чоловiка, хоч би якими вони були, вимагали неабияких коштiв, i позаяк переiзд кудись позбавляв його переваг у гендлях, яких йому вдалося домогтися, починати все наново десь в iншому мiстi не мало сенсу.

Здоровий глузд пiдказував, що треба пiдтримувати добрi взаемини з мiстянами, щоби не викликати пiдозрiлих поглядiв, перешiптувань, щоб розсiяти загальну атмосферу похмуроi стриманостi, пiдозрiлостi та страху. Чоловiка дуже турбували найманцi, котрi отримували мiзерiю через застiй, що почався в його справах. Вони не кидали роботу лише тому, що нiхто не хотiв наймати iх. Старигань утримував своiх капiтанiв i матросiв усiлякими хитрощами, будь-яким способом: заставою, позикою або шантажем, дiзнавшись щось iз iхнього темного минулого.

У цьому Карвен виявляв неймовiрну спритнiсть. Упродовж останнiх п’ятьох рокiв вiн вивiдав такi речi, якi, здавалося, могли розповiсти лише люди з того свiту. І цi таемницi вiн завжди мав пiд рукою.

І тодi хитрий пiдприемець вирiшив вдатися до останньоi вiдчайдушноi спроби вiдновити свое становище у мiстi.