На стрімчаках божевілля

Вони нiколи нi про що не розповiдали, бо iнстинкт самозбереження – найдавнiший iз людських iнстинктiв – змушуе людину зупинятися перед страшним i невiдомим. Береговiй групi також вiд единого гiнця, котрий дiстався до них, передався невимовний страх, який запечатав iхнi вуста. Вони майже нiчого не розповiдали. Отже, щоденник Елiза-ра Смiта е единою пам’яткою, що залишилася пiсля нiчного походу озброеного загону, який вийшов iз шинку «Золотий лев» весняноi зоряноi ночi.

Однак Чарльз Вард знайшов непрямi згадки про цю вилазку в листах Феннерiв, якi виявив у Нью-Лондонi, де, як вiн знав, жила iнша гiлка цього роду.

Цiлком iмовiрно, що по-туксетськi Феннери, з чийого будинку було видно приречену ферму, помiтили, як туди зайшли групи озброених людей, ясно чули скажений гавкiт собак Карвена, за яким почувся пронизливий свисток – сигнал до штурму.

Пiсля свистка з кам’яноi будiвлi на подвiр’i ферми до неба знову вирвався яскравий промiнчик свiтла, й одразу ж пiсля швидкоi трелi другого сигналу, яка кликала всi групи на приступ, почувся слабкий розсип пострiлiв iз мушкетiв, майже заглушений жахливим воланням i гарчанням.

Жодними описами не можна передати весь жах цього лементу, Люк Феннер писав, що його мати втратила свiдомiсть, почувши цей звук. Потiм зойк повторився трохи тихiше, супроводжуваний глухими пострiлами з рушниць i мушкетiв, а затим – оглушливим вибухом, що пролунав iз боку рiчки. Приблизно за годину пiсля цього собаки стали гавкати, немов чимось наляканi. Почувся глухий пiдземний гул, i пiдлога в будинку затремтiла так, що похитнулися свiчки, якi стояли на дошцi коминка.

Вiдчувся мiцний запах сiрки, i в цей час батько Люка Феннера зронив, буцiмто чув третiй сигнал, що кликав на помiч (хоча iншi члени сiм’i нiчого не помiтили). Знову пролунали залпи з мушкетiв, i iх супроводжували глухi гортаннi вигуки, не такi пронизливi, як ранiше, але ще жахливiшi. Це було щось на кшталт зловiсного булькання або кашлю: вааааррррр-р’вааагррр – тож назвати цi звуки криком можна було лише тому, що вони тривали нескiнченно, i все це було важче витримувати, нiж будь-який найгучнiший зойк.

Потiм звiдти, де розташована ферма Карвена, раптом вирвалася величезна палаюча постать, i почувся вiдчайдушний лемент уражених страхом людей.

Затрiщали мушкети, i постать упала на землю. Але за нею з’явився другий, охоплений полум’ям примарний силует. В оглушливому гаморi заледве можна було розрiзнити людськi голоси.