Поклик Ктулху

У смiливiй теорii реанiмацii вони угледiли лише примху молодого ентузiаста. Споглядаючи його хлоп’ячу постать, свiтле волосся та блакитнi очi за скельцями окулярiв, неможливо було собi уявити, що за цим цiлком пересiчним виглядом ховаеться надприродний, майже диявольський, розум. Герберт Вест i зараз стоiть перед моiми очима, i мене аж телiпае. З роками вiн не постарiв, хоча його обличчя стало жорсткiшим. А тепер вiн зник, i на Сефтонську божевiльню звалилося нещастя.

Наприкiнцi останнього семестру мiж Вестом i доктором Гелсi виникла запекла суперечка, в якiй добрий декан проявив набагато бiльше витримки, нiж мiй приятель, котрому набридли безглуздi завади, що гальмують його видатну працю.

Вiн, певна рiч, мав намiр продовжувати дослiдження самотужки, проте не тямив, чому б йому не приступити до них зараз же, маючи в розпорядженнi чудове унiверситетське обладнання. Обмеженiсть старших колег, котрi не бажали визнавати його унiкальних досягнень i наполегливо заперечували саму можливiсть оживлення, була абсолютно незрозумiлою i глибоко ненависною не навченому життям логiчному темпераменту Веста. Лише зрiлiсть допомогла йому збагнути хронiчну розумову вiдсталiсть «професорiв i докторiв» – нащадкiв ревних пуритан, врiвноважених, чесних, iнколи м’яких i добрих, але завжди обмежених, нетерпимих, слiпо вiдданих традицii, котрi не бачать далi свого носа. До цих недосконалих, але величних характерiв, чиею головною хибою е боягузтво, з вiком стаеш лояльнiшим. Утiм, вони, ставши загальним посмiховиськом, i без цього покаранi за своi iнтелектуальнi грiхи: прихильнiсть до системи Птолемея, кальвiнiзм, антидарвiнiзм, антинiцшеанство, а також сабатарiанство[3 - Сабатарiанство – суворе дотримання християнських нормативiв поведiнки в недiльнi днi: обов’язковi вiдвiдини церкви, неучасть цього дня в забавах i розвагах тощо. ]. Вест, незважаючи на блискучi науковi досягнення, був ще дуже молодий i без належноi поваги поставився до доброго доктора Гелсi та його вчених колег; у ньому наростало почуття образи вкупi з жагою довести своi теорii цим вузьколобим знаменитостям якимось незвичайним, вражаючим уяву чином. Як i бiльшiсть молодi, вiн iз захватом плекав плани помсти, трiумфу та великодушного вибачення в фiналi.

Й ось iз похмурих печер Тартару, всмiхаючись, виповз смертоносний тиф. Ми з Вестом вже здали випускнi iспити, але залишилися для додаткових занять на лiтнiх курсах. Коли епiдемiя з усiею своею демонiчною силою звалилася на мiсто, ми ще перебували в Архемi.