На нашем сайте вы можете читать онлайн «Сни в оселі відьми». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фэнтези, Зарубежное фэнтези. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Сни в оселі відьми

Автор
Дата выхода
28 февраля 2020
Краткое содержание книги Сни в оселі відьми, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Сни в оселі відьми. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Говард Филлипс Лавкрафт) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Американського письменника, поета і журналіста Говарда Філіпса Лавкрафта (1890–1937) називали Едгаром По ХХ століття. Він працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики й був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20—30-х років минулого століття. За життя Лавкрафт не опублікував жодної книжки і зажив слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. Його творчість – невичерпне джерело натхнення для кінематографістів, за його творами знято багато фільмів.
«Сни в оселі відьми» – оповідання Г. Ф. Лавкрафта, написане 1932 року. Волтер Джилмен – талановитий фізик, який до того ж чудово знався на фольклорі. Навчаючись в Архемському університеті, він намагався поєднати точні науки з міфами, щоб визначити зв’язок відомих і невідомих просторів. Йдучи своїм науковим шляхом, він вивчив безліч заборонених книжок, серед яких і жахливий «Некрономікон». Але й цього йому видалося замало – Джилмен вирішив оселитися у старовинному будинку, де, за легендами, досі витає дух відьми Кезії Мейсон, яка вміла переміщатися за межі відомого світового простору, що вона й зробила в ніч перед своєю стратою…
Сни в оселі відьми читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Сни в оселі відьми без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Вони мiстилися дуже низько й були засипанi пiском, але я розчистив одну з них лопатою i поповзом протиснувся в неi, тримаючи перед себе запалений факел, котрий, як я справедливо вирiшив, був абсолютно необхiдний для розкриття таемниць безiменного мiста. Опинившись усерединi, я збагнув, що вирубаний у скелi простiр i справдi був храмом. Я побачив явнi ознаки того, що тут, у цих благодатних мiсцях, якими вони були до iхнього перетворення на пустелю, жили люди, i цей храм був для них мiсцем поклонiння.
Стеля обробленоi рiзцем зали була дуже низькою, я заледве мiг випрямитися, стоячи на колiнах, i це здалося менi дивним. Однак площа зали була такою великою, що мiй факел освiтлював лише частину темного простору. В далеких закутках зали мене охоплювало тремтiння – деякi вiвтарi та каменi нагадували про забутi ритуали, жахливi, огиднi та непоясненнi за своею суттю.
Уже наближалася нiч, проте побаченi мною предмети привернули мою цiкавiсть, яка врештi-решт пересилила страх, i я залишився серед довгих у мiсячному сяйвi тiней, котрi сповнювали мене жахом, коли я вперше побачив безiменне мiсто.
Над допотопними руiнами яскраво сяяв мiсяць, освiтлюючи щiльну хмару пiску, яку здiйняв, як менi здалося, потужний вихор, що, однак, уже стихав, але ще дув iз боку скелi, що нависала надi мною. Я зважив, що саме цей холодний вiтер, який нiс пiсок, i налякав мого верблюда, i хотiв було вiдвести тварину в надiйнiше укриття, аж раптом випадково зиркнув угору й усвiдомив, що вiтру над скелею не було.











