Тінь над Інсмутом

Така точка зору знайшла свое серйозне пiдтвердження i в тому, що вiдразу пiсля того, як прикрасу виставили для загального огляду, з боку родини Маршiв стали надходити пропозицii продати iм тiару, причому за дуже грубi грошi. Варто визнати, що вони i зараз продовжують пропонувати чималi кошти, проте товариство вже неодноразово заявляло iм, що не продасть тiару за жодних умов.

Провiвши мене до вхiдних дверей, добра ледi прямо сказала, що особливо популярною «пiратська» теорiя походження статкiв Марша була саме в колах мiсцевоi iнтелiгенцii.

Їi особисте ставлення до похмурого Інсмута, в якому вона, до речi, не була жодного разу в життi, полягало в цiлковитому презирствi як до занедбаностi мiста, так i втрати всiлякоi людськоi гiдностi тамтешньоi спiльноти. При цьому жiнка зауважила, що чутки щодо поклонiння його жителiв культу Сатани частково мають пiд собою реальне пiдгрунтя, оскiльки там i досi нiбито iснуе якийсь культовий гурток, який колись набрав сили i навiть пiдкорив собi всi мiсцевi ортодоксальнi церкви.

Називаеться цей гурток, як сказала жiнка, «Езотеричним орденом Дагона», i в цi краi, без сумнiву, секта проникла звiдкiлясь зi сходу, коли рибний промисел iнсмутцiв ось-ось мiг припинити свое iснування. Надзвичайну живучiсть такоi секти сама вона схильна пояснювати цiлком природними причинами, а саме тим, що незабаром пiсля ii створення рибалки знову стали повертатися з рейсiв iз рясними уловами. Коротко кажучи, достатньо скоро вона набула домiнуючого впливу в усьому мiстi, витiснивши всi колишнi релiгiйнi громади й обравши своею резиденцiею стару будiвлю масонськоi зали на Нью-Чирч-Грiн.

Всього цього виявилося цiлком достатньо для побожноi панi Тiлтон, аби вона й на гарматний пострiл не наближалася до стародавнього мiста, який став цитаделлю занепаду та руйнацii. А для мене остання обставина стала додатковим стимулом для змiцнiлого бажання якомога швидше туди навiдатися. До моiх колишнiх зацiкавлень суто архiтектурного й iсторичного профiлю тепер додалася також певна дещиця антропологiчного запалу.

Тому я став iз нетерпiнням чекати, коли спливуть години, призначенi на нiчний спочинок, аби якомога швидше вирушити в подорож до цього загадкового мiста.

II

Незадовго до того, як годинник вдарив десять разiв, я вже стояв перед будiвлею аптеки Геммонда на старiй базарнiй площi в очiкуваннi iнсмутського автобуса.