Сусід

В Бразилii померла ii сестра. Схлипуючи i наливаючи менi другу тарiлку борщу, вона розповiла про те, як телефонував адвокат, якого найняла покiйна тiтка, i повiдомив, що кожен родич покiйноi отримае свою частку вiд спадку в пiв мiльйона доларiв.

– Ого, – вирвалось у мене.

Таке число будь-кого змусить забути про якiсь там душевнi переживання.

– От i я сказав – ого. Тета Стефа мене пiдтримала – сказала, що й справдi сума велика, але й родина у нас чималенька. По ii скромних пiдрахунках я можу отримати близько ста тисяч.

– І що, тепер ти, уявивши себе багатiем, вирiшив розлучитись зi мною i знайти собi якусь молоду? – оживилась я.

Судячи з усього – це могло бути схожим на правду. Не було змiсту чекати на якесь диво.

– Та що ти? – Олег здивовано втупився в мене своiми сивими, мов голуби, очима, якi я так колись любила i на крилах яких витала в хмарах своiх мрiй весь перiод нашого зустрiчання.

Без подиву зауважила, що тепер його очi мене майже не проймають i тим паче не здiймають до небес.

– Хiба не правда? Хiба нормальному чоловiковi не спаде така думка? Ах так, тобi вона й не спала… це все твоя люба тета Стефа… – я обережно пробувала знайти кiнцi i вияснити, наскiльки все трагiчно.

– Ти нiчого не розумiеш, – чоловiк на диво не втрачав терпiння. – Це ж все для твого блага…

– Еге ж, – вирвалось у мене.

Що ж – принаймнi вже не повторяю за ним.

– Слухай сюди… Все значно простiше, нiж ти гадаеш – ми розлучаемось фективно, – пiдкреслив вiн, – я прописуюсь в тiтки, i вона спокiйно подае на розширення квартирноi площi.

Розумiеш, таким чином ми зможемо повернути те, що й так належало нашiй родинi. І врештi решт тета Стефа погодилася переписати свою частку будинку на мене, враховуючи те, що ми будемо ii доглядати до смертi… – Олег нарештi спинився i знову засяяв як новий мiдяк.

– Що ж? – я була збита з пантелику. – Доля правди в твоiх словах таки е, – довелося менi визнати очевидне.

– От бачиш, – втiшився чоловiк, – тета Стефа так i казала, якщо я тобi зумiю все спокiйно пояснити, то ти одразу погодишся, бо ти ж не дурна жiнка…

– Вона так i сказала?

– Про що?

– Про те, що я не дурна жiнка?

– Так.