Щастя не купиш

Лягай спати без мене. Не сумуй, кицюнь!

І розмова закiнчилася. У Лiни неприемно залоскотало серце. Щось пiдкотило до рота, i всерединi стало якось гiрко. Вiн вже третiй тиждень приходить майже кожен день дуже пiзно ввечерi. І нiколи не розповiдае, де був, що робив, чому так запiзнився. Трiшки моторошно стало… «Я не хочу втратити його!» – Лiна стиснула кулаки до болю, аж пальцi побiлiли.

«Нiчого, – подумала дiвчина. – Я зараз пiду, приготую йому щось смачненьке поiсти. Вiн повернеться пiзно, голодний буде… Але все-таки… Де вiн? З ким? А, раптом, в нього е iнша?»

Лiна зiщулилася: «Не буду про це думати! Думки – матерiальнi.

Дiвчина вiдганяла поганi думки, намагаючись не думати про це. Вона попростувала до iхнього будинку. Раптом з-за рогу хтось рiзко виплигнув та гаркнув:

– У-у-у!

Лiна здригнулася, але не зойкнула. Вона була не боягузка.

– Що, злякав? – це iхнiй однокурсник Михайло спробував обiйняти Лiну, але та вiдсахнулася.

– Чого сама гуляеш, де твiй Серьога? – Михайло трiшки задиркувато глянув. – Пiшли до кав'ярнi, кави вип'емо, розповiси менi про те, як треба виборювати пiдвищену стипендiю!

«Моя пiдвищена стипендiя i йому поперек горла!» – подумала Лiна, а сама промовила:

– Нi, треба додому. Багато роботи. І, до речi, ще фонетику не пiдготувала…

– Так, у Сергiя з вимовою краще, – Михайло насмiшкувато цмокнув язиком. – Немов справжнiй американець розмовляе. Наче й до Штатiв не iздив, а така вимова… Ти з ним живеш, ану, кажи, як Сергiю вдалося поставити собi такий акцент? Ва-ва-ва! – Михайло спробував перегородити Лiнi шлях, та вона ухилилася i побiгла додому.

– Вчитися треба, а не по кав'ярнях ходити!

– Одне iншому не заважае! – Михайло зцiпив зуби i вiдвернувся. – Все одно моею будеш!

Та Лiна цього не почула.

* * *

– Слухай, як тобi, першокурснику, вдалося влаштуватися перекладачем? – Кирило усмiхався Сергiю щирою посмiшкою.

– Та я ж не на повний день! Пiдробляю, щоб назбирати грошей на весiлля з Лiною. Насточортiло залежати вiд батькiв. Хочеться вiдчувати себе самостiйним.

– А ти спiвбесiду проходив?

– Так, ще тести здавав. Складнi, але впорався. Я ще коли в школi вчився, батьковi переклади робив, йому по роботi треба було. Тож дещо менi вже було знайоме, коли я розпочав працювати. Та й працюю я лише третiй тиждень, ще випробувальний термiн не пройшов.