Муха на ветровом стекле

Бо i сама жахаеться того, що вимовила та з того, що перехрестилася. І швидко виправляеться. – Нi… Не iстота… Надлюдина…

Єдино що зрозумiв малий, так те, що Бога треба побоюватися. Через те, що страшний i карае за найменшу провину. Та батько чомусь його не боiться, бо каже, що лякатися треба хiба що людей. Кому вiрити? Вкрай заплутали хлопчину цi дорослi…

Назавтра поки бабуся поралася бiля свинi, малий вiдхилив ляду… А щоб та випадково не впала, притримав ii зiгнутою спиною. Зсередини пахтiло цвiллю й нафталiном.

Дiстав обережненько Бiблiю, поклав на стiл i вiдкрив першу сторiнку:

«Авраам родил Исаака; Исаак родил Иакова; Иаков родил Иуду и братьев его; Иуда родил Фареса и Зару от Фамари; Фарес родил Есрома; Есром родил Арама; Арам родил Аминадава; Аминадав родил Наассона; Наассон родил Салмона; Салмон родил Вооза от Рахавы; Вооз родил Овида от Руфи; Овид родил Иессея; Иессей родил Давида царя; Давид царь родил Соломона от бывшей за Уриею; Соломон родил Ровоама; Ровоам родил Авию; Авия родил Асу»…

Якiсь чудернацькi iмена… Нетутешнi… Чужi…Хто всi цi люди?

А ввечерi – безкiнечнi оповiдi, як бабуся пережила вiйну, як виховувала чотирьох дiтей.

Довге життя… Чоловiка поховала одразу пiсля вiйни. Дiдусь iхав пiдводою через мiст й перекинувся у рiчку. Приiхав додому й занедужав. І трясця його охопила…. А потiм дiдовi увi снi примарилося, що вiн упав у колодязь i довго з нього вилазив… І таки видерся! «Тож житиму», – повеселiшав чоловiче, а по обiдi вiдiйшов…

І бабусина вечiрня молитва:

– Я устал, иду к покою,

Боже, очи мне закрой.

И с любовью будь со мною,

Будь, Хранитель верный мой.

Я сегодня, без сомнения,

Уж виновен пред тобой.

Дай мне всех грехов прощенье,

Телу – сон, душе – покой.

Тут бабуся замовкае, а вiн ще деякий час мiркував, чим завинив? Ну гуляв iз хлопчатами, тер кабачата для гусакiв, нарвав вишнi на вареники. У чому ж вiн винний? Сестра зрозумiло… На танцi частенько вечорами збiгае, двоюрiдний брат Андрiйко – на рiчку, а вiн – нi… Цiлiсiнький день iз бабусею.

І за те його люблять. «Слухняний…»– каже бабуся… И пестуе стрижену голiвку своею шорсткою долонею.

… Телевизор шипит серым экраном, пачка от сигарет – пустая… Вспомнил про коньяк в шкафчике и дернул с полстакана прямо из горлышка, а потом долил в бутылку чай и поставил назад, чтобы жена сразу не обнаружила подмену.