Риль. Любов дракона

Подiбнi сплави технiки i магii можливi в п'ятому чи шостому. Так що, схоже, тут вона застрягла. На те, щоб обшукати всю зв'язку свiтiв, пiде пристойна кiлькiсть часу.

Капiтан втратив терпiння, дивлячись, як дiвчина вимальовуе безглуздi фiгури, водячи пальцем по картi.

– У тебе е, що нам сказати? – повернув вiн ii до дiйсностi, – чи продовжиш милуватися картинками?

– Ім'я Блiдолиций вам про що-небудь говорить? – обережно почала гру Риль.

– Герцог Еспергус на прiзвисько Блiдолиций, – присвиснув капiтан, – вiдома особистiсть.

– Дiвчинка у нього, в пiдземеллях Терли… Турли…

– Терлiстагах, – пiдказав капiтан.

– Так! Саме так.

– Ви iй що, вiрите? – втрутився Харзер. – Хiба можна темним хоч у чомусь вiрити?

– Досить! Ваша високосте, йшов би ти звiдси, – ласкаво попросив капiтан.

– Я особисто перевiрю кожне твое слово, темна, i якщо ти збрешеш, – Харзер багатозначно замовк. Неприкрита погроза легко читалася в його поглядi.

– Перевiриш, обов'язково перевiриш, особисто i в Терлiстагах, – внiс пропозицiю капiтан.

Ця iдея чомусь не викликала особливого захоплення у принца, вiн ще трохи посвердлив дiвчину злiсним поглядом, а потiм велично зник. Схоже, цей аристократ дiстав уже всю команду, але сперечатися з ним наважувався лише капiтан. На борту свого судна вiн був головнiший за короля i мав повне право послати будь-кого куди подалi.

– Чай, я бачу, тобi наш не до вподоби. Боiшся, що отрую? Даремно. Ти для мене зараз цiнний свiдок.

– Риль, – невдоволено пробурчала дiвчина, звернення «темна» рiзало iй слух.

– А мене Аскерт. Будемо знайомi. Лексе, проведи гостю. Це мiй старший помiчник. Той ще дурило, але хороший хлопчина.

Хороший хлопчина пiдозрiло покосився на дiвчину, немов вона ось-ось повинна була перетворитися на чудовисько. І не дивно, за логiкою, нiчого звичайнiй людинi робити вночi на кораблi незаспокоених душ.

Старпом швидко довiв ii до душовоi кабiни, нашвидку показав принципи ii роботи i, наказавши економити воду, зник, обiцяючи повернутися з сухим одягом.

Одяг виявився все тiею ж чорною формою, яка мiшком повисла на дiвчинi. Пiсля душу очi у Риль стали остаточно злипатися, ноги ледве змогли дотягнути змучене тiло до лiжка в крихiтнiй каютi, пiсля чого дiвчина провалилася в глибокий сон.