Риль. Любов дракона

Розбудив ii все той же «хороший хлопчина», Старпом, i передав наказ капiтана з'явитися в кают-компанiю. Витративши десять хвилин в безнадiйнiй спробi привести себе в порядок, Риль плюнула на зовнiшнiй вигляд i потопала босонiж по коридору – взуття iй не видали, а сандалi вона втратила ще в морi.

Голова у Риль розколювалася, в ротi пересохло, тiло трусило вiд ознобу. У ступнi вiд пiдлоги впивалися крижанi голки холоду, пронизуючи тiло наскрiзь, змушуючи зуби вистукувати ритмiчну дрiб. «Так i е, захворiла», – з прикрiстю констатувала вона.

Але про хвороби доведеться забути, не час для слабкостi i, на жаль, не до лiкування.

Не вiдразу затуманена хворобою свiдомiсть звернула увагу на тишу, що пануе на пiдводному човнi. Не гудiли двигуни, не скрипiла обшивка пiд вагою товщi води, не стукали черевики матросiв, що носяться по коридорах. Пiдлога пiд ногами поводилася напрочуд сумирно. «Чи не припливли ми кудись?», – здогадалася дiвчина.

Старпом привiв ii все в ту ж кают-компанiю. За круглим столом на самотi сидiв капiтан i переглядав якiсь папери.

– А ось i наша люба гостя, – радо посмiхнувся вiн, нiби зустрiв свою найближчу i найулюбленiшу родичку. Така змiна в поведiнцi капiтана не могла не насторожувати. Хоча вчора Аскерт поставився до неi без неприязнi, але й особливоi привiтностi не виявив.

– І вам доброго ранку, – ввiчливо привiтала його Риль.

– А ось тут ти не маеш рацii. Хе-хе. Уже далеко не ранок. Добрi люди пообiдати встигли, поки ти спала. І не тiльки пообiдати.

Думаю, тебе порадуе новина, що принцесу знайшли i звiльнили сьогоднi на свiтанку. Через пару днiв вона повернеться до палацу. Живою i майже неушкодженою. Ну, це нiчого, нашi лiкарi ii вмить пiдлатають.

– Рада за неi i вашого короля, – сухо привiтала капiтана Риль. Холод вiд пiдлоги пiднiмався по ногах, а в очах починала згущатися темрява.

– Як ти себе почуваеш? – зауважив ii стан капiтан.

– Нормально, бувало й гiрше, – спробувала посмiхнутися.

– А ну ж, – чомусь iй не повiрили.

Капiтан пiдiйшов, доторкнувся долонею до лоба. – Та ти вся гориш. Тримай, – вiн узяв з крiсла благенький плед i накинув на плечi дiвчини. – Боюся, твое лiкування доведеться вiдкласти. Король наказав доставити тебе до палацу. Зате пiсля аудiенцii обiцяю: найкращi лiкарi в палацi тебе швидко на ноги поставлять.

Зовнi яскраво свiтило сонце. Ледве помiтний бриз був холоднуватим для лiта. «І тут теж весна», – iз задоволенням подумала Риль.