Риль. Любов дракона

Мабуть, це зрозумiли й незнайомцi.

– Капiтане, ми тут пасажира знайшли, точнiше пасажирку, – вiдкинув капюшон один з них, вiдкриваючи молоде, чисто виголене обличчя з пронизливими блакитними очима.

Комiр на капюшонi прокашлявся, з коробочки, пiдвiшеноi на край комiра, почувся вже знайомий дiвчинi голос: «Ви що там, налигалися, хвости оселедцевi? Якi баби вам там ввижаються?»

Молодик почервонiв i почав виправдовуватися: «Капiтане, ми дiйсно ба… дiвчину знайшли. Вона на палубi ховалася».

Рацiя задумалася, а потiм голосом капiтана наказала: «Тягнiть ii сюди, та обережнiше, а то притягнете менi невiдомо кого на корабель.

Хiба можна щось хороше знайти на цьому могильнику!»

Обличчя молодика посуворiшало. Вiн окинув пильним поглядом Риль, намагаючись виявити в нiй загрозу, несподiвано зiтхнув, зняв плащ i накинув iй на плечi.

У цей момент терпiння бурi закiнчилося, i вона з подвоеною люттю накинулася на корабель. Перша ж хвиля дiсталася до палуби, намагаючись змити з неi нахабних людцiв i вдосталь погратися з ними, а може, навiть отримати в свое вiчне володiння.

Щастя було таким недовгим! Варто тiльки було дiвчинi з насолодою закутатися в теплий плащ, вдихнути терпкий чоловiчий запах, як щось рiзко штовхнуло ii в груди, виливши на неi тонни води, i потягли по палубi.

Риль вiдчайдушно замахала руками, намагаючись зачепитися за що-небудь, щоб не бути змитою за борт. Марно! Пiд пальцями вiдчувалося лише повiтря.

Раптово чиясь рука вхопила ii за комiр i висмикнула з потокiв води.

Кашляючи i тремтячи пiд сильними поривами вiтру в мокрому наскрiзь одязi, Риль мало що розумiла з того, що вiдбувалося. Палуба сказилася пiд ii ногами, i лише жорстка хватка чоловiка не давала дiвчинi втратити рiвновагу.

– Стае небезпечно. Ходiмо. Бiльше ми тут нiчого не знайдемо, – долинули голоси крiзь шум.

«Втопити мене вирiшили, не iнакше!» – майнула панiчна думка, коли Риль потягли на борт. Дiвчина забилася – марно, чоловiк обхопив ii за талiю i легко пiдняв над бортом.

Переляканий зойк, i вона стрiмко заковзала по величезнiй трубi вниз.

Одним кiнцем труба крiпилася до борту корабля, другим йшла прямо в воду. Їi рятiвники або викрадачi, розберемося пiзнiше, припливли на смiшному пiдводному кораблику. Довга, схожа на змiю, яка щойно пообiдала, штуковина висiла пiд водою. Прозора труба йшла прямо в ii черево. На тому кiнцi дiвчину зловили, поставили на ноги i мовчки, контролюючи кожен рух, повели коридором.