Риль. Любов дракона

Провiдник штовхнув Риль в крихiтну комiрчину, замкнув за нею дверi. Камера була близько метра в довжину i стiльки ж в ширину. Бiльшу частину займав тапчан, на який i сiла дiвчина, пiдiбгавши пiд себе ноги, щоб хоч якось зiгрiтися. Плащ остаточно промок, втома брала свое, i Риль занурилася в якусь дивну дрiмоту. Крiзь зацiпенiння вона почула, як повертаеться замок у дверях, але сил отямитися не було. Їi потрусили, гукнули, потiм просто пiдняли на руки i кудись понесли.

Яскраве свiтло рiзонуло очi. Дiвчину опустили на стiлець, що стояв у центрi круглоi з низькою стелею кiмнати, трохи притримали, коли вона стала завалюватися на бiк.

– Хто ти i що ти робила на кораблi Аграли?

Риль зiщулилася. Близько десятка чоловiкiв, одягнених в однакову чорну з синiми смужками на рукавах i комiрi форму, пильно розглядали ii.

– Та що з нею говорити? – тут же пiдскочив один з них, сережка у виглядi срiбного пiвмiсяця хитнулася в такт. – Катувати треба! Ви на ii обличчя подивiться! Вiдразу видно – продажна тварюка.

– Заспокойся, Харзере, тобi слово не давали, – поставив його на мiсце капiтан. Риль одразу впiзнала його за голосом, та й вишитий якiр на плечi кiтеля не залишав сумнiвiв, хто перед нею. – Ти можеш говорити? Можеш пояснити свою присутнiсть на кораблi Аграли?

Риль знизала плечима. Правда була занадто неймовiрною i небезпечною, щоб ii викладати, не знаючи, якою мастю грае противник. Але ж щось шукали вони на тому кораблi? А може, не що, а кого? Версiя не гiрша за iншi, чому б i нi.

– А що ви там робили? Шукали когось?

Наступноi митi Риль опинилася в повiтрi, а рука Харзера мiцно стискала ii горло.

– Вiдповiдай, де вона, тварюко! Поки я з тебе все твое чаклунство не видушив. Почну кишки випускати, одразу заговориш, – кричав вiн iй в обличчя, не перестаючи стискати пальцi.

Риль вже не сипiла i не намагалася розчепити залiзнi пальцi зi свого горла, вона покiрно повисла на руцi цього божевiльного.

Раптово хватка зникла, i Риль з усього маху впала на пiдлогу. Цiлюще повiтря наповнило легенi.

– Я останнiй раз тебе попереджаю, твоя високосте, ще раз втрутишся, i ти у мене своiм ходом за нами пiдеш, i плювати менi, яке в тебе походження.

– Найвище, – буркнув Харзер, пiднiмаючись з пiдлоги. На дiвчину вiн не дивився. – Добре. Але я доповiм, куди слiд, що ти панькаешся з темними, капiтане.