На нашем сайте вы можете читать онлайн «Відлуння любові: чоловіки». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — ---. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Відлуння любові: чоловіки

Краткое содержание книги Відлуння любові: чоловіки, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Відлуння любові: чоловіки. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Колектив авторів) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
До збірника «Відлуння любові: чоловіки» увійшли твори 10 авторів-чоловіків. Вони мешкають в Україні та за кордоном, різні за віком, освітою, характерами. Але, ніби змовившись, автори вирішили довести, що життям диригує всесильне почуття — Кохання. Недарма кожен оспівує жінку, кохану, ніжну, неосяжну... Без неї, її любові, ніжності, сили волі, спраги життя та категоричного відторгнення безнадії буття було б пласким та безбарвним. Крім того, ця книжка бере участь в благочинній акції: за її допомоги ми збираємо гроші для наших солдат, які зараз виборюють українську незалежність на сході України в зоні АТО.
Відлуння любові: чоловіки читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Відлуння любові: чоловіки без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
При входi стояла собака зi звислими сосками. Карук зайшов, бо ж мусив дiзнатися, скiльки цуценят вона народила. І вже потiм продовжив свiй шлях – по кисле тiсто.
На якусь мить вiн зупинився перед крамницею торговця м’ясом. Здивувався, що м’ясник не викрикував цiну свого товару. От якби ж Карук сам торгував м’ясом… І вiн знову продовжив свiй шлях – по кисле тiсто.
Коли вiн врештi увiйшов до хати хресноi, то почув, як тiтонька розмовляе iз нею i скаржиться: «Ну що я можу з ним удiяти, скажи на милiсть? Та хай би вже Господь забрав мою душу, аби я позбулася цього шибеника».
Тiтка взяла тiсто i, тримаючи Карука за руку, розсерджена, мало не силомiць потягла його додому.
Вони йшли повз ворота будинку Маран. Як же ж переживав Карук, щоб Маран не опинилася на порозi дому, i щоб не побачила його в цьому принизливому становищi! Натомiсть вони побачили мати Маран, яка пiдмiтала порiг, тож тiтка зупинилася, аби знову поскаржитися на Карука i розповiсти про його непутящiсть.
– Але ж вони ще зовсiм маленькi, тiтонько-баджi[5 - Баджi – ввiчливе турецько-вiрменське звернення до лiтньоi жiнки.], – заговорила мати Маран. – Завтра вони пiдростуть, i вже не будуть такими. А у Маран ось уже зо два днi, як вискочив великий прищ на грудях. Така ось бiда – захворiла.
Тiтка послабила стискання Каруковоi руки, i вiдпустила його. Здаеться, ii роздратованiсть минула. І вона iз властивою старим людям авторитетною iнтонацiею почала пояснювати, як треба чинити в таких випадках.
– Обв’яжи ii цибулею. Засмаж як слiд цибулину, додай трохи мила, кiлька ложок оливковоi олii, змiшай усе разом, подрiбни гарненько в ступцi i ще поки гаряче перев’яжи мiсце, де е запалення; сумiш не тiльки прорве прищик, але й вбере в себе гнiй.
– Звiдки ж менi взяти оливковоi олii, тiтонько-баджi?
– У нас вдома трохи е. Я пришлю з Каруком.
– Дякую тобi, тiтонько-баджi. Нехай Карук принесе, щоб я зробила перев’язку. Минулоi ночi моя кровиночка зовсiм очей не зiмкнула.
За якийсь час Карук iз маленькою засмальцьованою скляночкою в руках увiйшов до будинку Маран; ii мати смажила цибулину.
Маран лежала в лiжку немов у пiвснi, в забуттi. Карук говорив навмисне голосно, щоб ii розбудити. Як же ж би йому хотiлося хоча б разочок глянути на цей прищик на грудях!..
Мати дiвчинки стружила мило, коли Карук почув голос тiтки: «Каруче!..»
– Твоя тiтка кличе тебе, Каруче, – сказала мати Маран.






