Монети для патріарха

Листування з господарем Костянтином гетьмановi дозволено. Але навiщо тодi отака складнiсть?

Борисов знав, що доля Гетьманату, в принципi, вирiшена. Його знищать, як знищили Касимiвське царство – вiн народився й вирiс бiля колишнього касимiвського кордону i добре пам’ятав, як у татар був свiй удiл. Ну й де вiн? Те ж саме i з цими хохлами буде. Але коли i як?

Крiм усього iншого, позбавити – без вагомих доказiв – володiнь людину, яку в Європi називають гран дуксом,[19 - Великим герцогом.] – не дуже зручно.

І ось така нагода.

Якщо перехопити цього таемного посланця, випатрати його, змусити дати свiдчення, навiть кiлька рiзних свiдчень, а потiм передати iх Даниловичу,[20 - Тобто Меншикову.] який сам зазiхае на гетьманську посаду, сподiваючись, що в такому разi пiсля знищення козацтва Малоросiю залишать йому, то Данилович оцiнить.

Так! Але треба подбати, аби про такий рапт (Борисов учився у Францii, тому й подумав – рапт, викрадення) нiхто не знав.

А! У складi нерегулярних вiйськ, якi привiв сюди царевич Олексiй, е калмицькi загони.

А серед калмикiв багато ногайцiв. Десь iз пiвстолiття тому ногайцi повстали проти кримського хана i частина iх перейшла на бiк калмикiв.

Хоча касимiвська та ногайська говiрки вiдрiзнялися, порозумiтися все ж було можливо.

Вiн вiдбере таких, хто жодного слова не знае росiйською, отже, випадково не прохопляться. Ну й Роба треба взяти з собою, ясна рiч, як же без Роба…

– Приметы у сего Мусия есть какие, штоп легко в память?

– Ну високий вiн, волосся русяве, руки довгi, очi… забув я! – Борисов мало не сплюнув, i Юда зачастив: – Замiсть коня в нього… ну як його…

– Мул, што ли?

– Ось-ось.

Мул. І не шабля в нього, а палаш, як у старшин драгун ваших…

– Я тебе покажу «ваших»! Голоса испущаешь?[21 - «И никто б голосов таких не испущал, что малороссийский край гетманского регименту (тобто мае автономний статус. – Авт.), а отзывались бы везде единогласно – их царского пресветлого величества самодержавной державы гетман и старшина народ малороссийский обще с великороссийским народом».

 – Коломацькi статтi.] Его пресветлого царского величества га-аспада драгунския офицеры!

Борисов повернувся до дверей:

– Васька! Покличь ко мне с калмыков старших которого!

Приймаючи таке рiшення, Борисов не знав, що вiн сам схопив принаду i, бiльше того, пiдштовхнув камiнь, який викличе цiлу лавину.

На щастя, донощик чи то не помiтив, чи то з переляку забув, що Мусiй – лiвак.