Обре, сховайся добре!

«Отже, чари – це не якiсь там закляття, що iх можна завчити – i вони дiятимуть. Це твоя сила. Я злякав його – i вiн пропустив кулю, як зляканий боець пропускае удар».

Подумки Драгон картав себе останнiми словами: мiг би i здогадатися, що ворожбит зумiе роздивитися, хто приiхав, – не так уже й багато тепер людей потрапляе до Красного.

Утiм, було ясно: сам-один вiн би просто не змiг узяти чародiя живим; добре, що хоч сам йому не попався! А навiть якби поталанило якимось побитом узяти, розв’язати язика – то як перевiриш, бреше чи правду каже?

Спроба простежити другу групу песиголовцiв завершилася нiчим: iхнiй слiд повернув до такоi хащi, що соватися туди самому було б просто-напросто самогубством.

Отож козак рушив на схiд, оминаючи вже обложену ляхами Вiнницю, i зрештою приеднався до полковника Глуха, що вiв кiлька тисяч козакiв Богуновi на допомогу.

Те, що вiдчував Кирин, годi було передати словами.

Вiн щойно торкнувся чогось… чогось значного, чогось такого, що вабило, притягувало до себе; все пропало, залишалася одна стежка – до Богуна.

А казав же Боярин, що полковник сам мало знае.

– Тебе, хлопче, не Кирином охрестили?

Драгон кивнув, хоча хрестили його Мироном. Просто першого ж року своiх поневiрянь на московському кордонi вiн побратався з одним донським козаком.[42 - У Росii ХVII ст. ще живий був звичай – при побратимствi обмiнюватися хрестиками та iменами.]

– А як звали того, чия оце штука? Козак – один з тих, що колись везли iх до Вiнницi, – тримав у руцi шпагу…

– Боярином на Сiчi прозвали, – дослiвно повторив Кирин слова небiжчика.

– Полковник уже знае.

З виду козарлюги було ясно: Богунове всевидiння не дивуе його анiтрохи.

– Наказав вiддати тобi, сказав, щоб був дуже уважним i забув до нього дорогу.

Дуже уважним… Драгон витяг шпагу з пiхов.

Із середини металу, наче спливаючи з-пiд води, почали проступати лiтери. Цього разу – нашi. Драгон знав, що коли йому хтось зазирне через плече, то нiчого не побачить.

«Капуста[43 - Полковник Капуста, керiвник однiеi зi спецслужб Богдана Хмельницького.] та Гетьманенко[44 - Маеться на увазi Тимiш Хмельницький.] розвiдують про чародiйство супроти гетьмана. Можуть i про Бояна дiзнатися».

Якого ще в бiса Бояна?

Постривай… було щось…

– Сiдай, Бо…

– Боярином на Сiчi прозвали. Усi iншi iмена – забудь. Драгон читав далi. «З полку пiди, на Сiч не повертайся, ховайся».