Обре, сховайся добре!

Два тижнi тому слiд привiв його до Красного, але не до брами, а до фортечного рову, де вiн перекривався iншими.

Складалося враження, що песиголовцi зустрiлися з кимсь у ровi, але… Але iх самих хтось вистежував. «Іншi кiнокефали, чи що?»

Нiхто не зупинив козака, нiхто нi про що не запитував – бiльшiсть чоловiкiв загинула, жiнки вже виплакали всi сльози i намагалися дати лад господарству.

По десять родин юрмилися у кожнiй уцiлiлiй хатi.

Здаеться, в мiстечку була якась влада, принаймнi, на руiнах замку стояли два вартовi.

Кирин продав зайвих коней та корову – продав за п’яту частину цiни, аби тiльки не посiяти мiж удiв заздрощiв подарунком: чому iй подарував, а менi – нi?

Корова так i залишиться, а коней бойових мiщанки перепродадуть – хоч трохи зароблять.

З тiлами мертвих друзiв Драгон пiд’iхав до вiрменськоi церкви – единоi, що вцiлiла, бо була кам’яна. Вiн уже знав, що жодного православного попа не залишилося серед живих – iх порубали шаблями в замку, де вони читали над Нечаевим тiлом.

Вiдчуття небезпеки з’явилося – i згасло. Бiльш того, Драгона охопила якась утома…

Це дуже нагадувало те, що вiн бачив сам усього кiлька днiв тому.

* * *

За храмову огорожу Драгон ступив, тримаючи шапку в руках.

– Гадав, що я тебе не впiзнаю?

Так ось вiн який, ворожбит, що згубив козакiв (Драгон раптом зрозумiв, чому Боярин казав про трьох: один виготовив та послав Нечаю смертельну рiч, другий приспав вартових на заставi, а цей спочатку зробив так, що вартовi бiля брами прийняли ляхiв за козакiв, потiм – пiдкинув обложеним iдею тiкати.

Мабуть, торговець. Ще не старий, але в лiтах.

У руках – бердиш шведського зразка.[41 - Такi бердишi з прямокутною бойовою частиною (на вiдмiну вiд росiйських, пiвмiсяцем) були на озброеннi саперних частин польськоi армii.]

– Можеш, – ворожбит не приховував глуму, – пальнути в мене з пiстоля, який ховаеш у шапцi.

Останне речення пролунало якось поквапом – неначе… неначе вiн сам себе переконував!

– Гудзик там! – змусив себе посмiхнутися Кирин. – Гудзик! – І натиснув спуск.

Кров вiдiйшла вiд обличчя мага ще до того, як куля влучила в груди.

Куля. Зброю iнколи ладнували металевими гудзиками, дехто (Драгон також) спецiально купував такi, щоб пiдiйшли до його рушницi, якщо кулi скiнчаться, але тепер у пiстолi була звичайна куля.