Обре, сховайся добре!

Так-от, якби мистецтво бачити не було того фатального дня втрачене… Власне, слово «втрачене» не е точним: чаклуни, як i ранiше, могли бачити – хто у дзеркалi, хто у кристалi, бiльшiсть – просто у водi – подii минулого, сучасного i майбутнього, проте… Проте тiльки не тi, якi замовляли, отож приказка «наче в воду дивився» перестала бути правдивою. Причиною (невiдомою магам) стала раптова змiна швидкостi обертання Землi[50 - За перiод спостережень такi змiни вiдбулися у 1864, 1876, 1898 та 1920 рр. Їхня причина залишаеться невiдомою.

, внаслiдок чого усi «прицiли» полетiли шкереберть. Виправити становище мiг би лише генiй, який би iнтуiтивно зробив потрiбнi поправки, але такого не знаходилося.

Так-от, якби не ця прикра обставина i якби десь наприкiнцi квiтня 1651 р. хтось забажав побачити голову однiеi з найвiдомiших структур магiв…

Чарiвники, як вiдомо, подiляються – тiльки не вiрте оповiданням про магiв чорних та бiлих – просто подiбно до того, як у кавалерii iснують гусари, кiрасири, улани, райтари, – так i у магiв е рiзнi… типи, школи, сорти – можна сказати по-всякому, а самi маги просто не придумали загального термiна, а казали: «вiн iз боянових», або «цей iз мартелових», «iз хельгових» або ще якось…

Так-от, якби хтось iз колег мiг подивитися на нового голову одного з найславетнiших напрямкiв, на нового Бояна, то вiн не знав би, плакати чи смiятися.

Степами, пробираючись, неначе зацькований вовк, рухався козак, рокiв тридцяти (насправдi, йому було на п’ять рокiв менше, але ковтнув Кирин Драгон чимало лиха).

Хлопець тiльки торкнувся магiчного свiту, як його вчитель загинув, i через кiлька днiв Кирин Драгон, вiн же, вiднедавна, Боян, зрозумiв головне – чому всi сильнi свiту сього, як духовнi, так i свiтськi, полюють на чаклунiв, як на скажених собак: вони бояться! Бояться замаху на свое життя, замаху за допомогою магii.

Через чергове «полювання на вiдьом» обiрвався зв’язок Драгона з единим вiдомим йому ворожбитом – полковником Богуном (власне, у магiчних справах – на вiдмiну вiд тактики та стратегii – Богун тягнув хiба що на пiдмайстра – i не належав до якогось певного напрямку: трохи набрався в боянових та хельгових, але саме трохи).

Ситуацiя ж, через яку Богун звелiв Кириновi десь причаiтися, була така: Тимофiй Хмельницький якось дiзнався, що мачуха ходить до ворожбитiв. Гетьманич i ранiше був певен, що вона батька приворожила (i, якщо мiряти стандартами XVII ст.