Обре, сховайся добре!

– Своi б iз мушкетiв не привiтали.

– А ти загни по-нашому.

– Ляхи теж по-нашому вмiють.

– Так, як ти, не вмiе нiхто. Тiльки спочатку треба взнати, чи точно це нашi, а то сам Потоцький як закричить: «Це лайдак Петро Бiлий, хапайте здрайцю».

І раптом, без переходу, Барило запитав те, про що думали всi:

– Краще скажи, Боярине, чому вiд своiх ховаемося?

…Коли кошовий наказав iм (кожному поодинцi) – iхати до нього на зимiвник, поголити оселедцi та сидiти як мишi, – нiхто, ясна рiч, нiчого не питав.

Наступний наказ – iхати пiд Бояриновою командою, а якщо з ним, не дай i не приведи, щось трапиться, то з’явитися у Брацлав, до полковника Нечая – здавалося б, усе прояснив: мабуть, скоро Данило пiде на ляхiв, i тодi йому знадобляться досвiдченi отамани, вони ж усi водили загони. І не треба оселедцями шпегам в очi впадати – ось вони, мовляв, запорожцi. Але Брацлав вони об’iхали. А тепер явно нацiлилися в об’iзд Красного, де Нечай збiрний пункт призначив.

– А для того, щоб нас менше бачили.

Хоча сказане Боярином було дуже розумно – загiн розбiйникiв, якщо до нього додати п’ять досвiдчених отаманiв, може накоiти ляхам чимало лиха, – проте Драгон ладен був об заклад битися: бреше Боярин!

– Якщо нас до самого Нечая привезуть, це ще пiвлиха, вiн двох iз нас знае в обличчя…

Барило, який був певен, що Данило знае в обличчя тiльки його, аж крекнув.

– А потрапимо до наказного полковника – доведеться в льосi сидiти, поки Нечай повернеться.

– Якщо повернеться, – раптом прохопився Драгон. Сказав – неначе не власною волею, неначе само вискочило. Й iншi це якщо не зрозумiли, то вiдчули.

– Цур тобi й пек за такi слова, – аж перехрестився Барило.

Отож рушили далi, а Драгон запалив люльку. Рушниця в нього добра, турськоi роботи, б'е точно, проте – гнотова. Ото й навчився палити – в Молдовi не встиг, на Московщинi про це годi й казати: там за люльку вiдлучають вiд церкви.

А вiд люльки, як стане потреба, можна гнiт запалити.

* * *

Ляхи виiхали на кригу замерзлоi рiчки на такiй близькiй вiдстанi, що тiкати було запiзно.

– Райтари,[8 - Один з типiв кiнноти. Часто пишуть «рейтари», та це неправильно.] – самими губами прошепотiв отаман. – Це краще.

«Чим краще?!» (Кирин не знав, що служба в райтарах вважалася серед польських панiв непрестижною, отож райтарськими офiцерами були здебiльшого iноземнi найманцi.