Покохати відьму

Китицi навколо лiктя вказують на четвертий ранг. Тут ще одне правило, не дуже розумне: перед поединком треба поклястися, що ти – аристократ. Зумiеш? Заради мене?

– Панi, мiй рiд – вiд Першого короля.

– Вибач. Зовсiм забула.

Панi. А забула тому, що цей Перший король – суцiльний мiф.

– Ім'я я тобi залишила справжне, аби не плутався. Мене, запам'ятай, звуть Морiел, у тутешнiй вимовi – Морi-Ел. Ми з тобою чужинцi, з ду-у-же далекоi держави, яка Рид називаеться. Мову знаемо, бо мати була з Отеру Ти приiхав до мене, а про двобiй дiзнався вже по приiздi.

Тепер дивись уважно.

У моiй головi виник образ одного з привидiв. Того, що найчастiше бував з сокирою.

– У них з твоiм противником схожа манера бою. Одна школа.

Панi. Якщо бути точним, Тоссi-Вi був учителем Паднi-Ка.

На останнiх заняттях у Палацi «привид» Тоссi бився проти хлопчика ще з двома – i вся група бувала бита, тож я була спокiйна за Хайнi. Як виявилося, даремно.

* * *

Ношi внесли нас на подвiр'я високого будинку.

У нас навiть сторожовi вежi нижчi. Будинок кам'яною стiною оточений… А в стiнi прорiзи, вузькi такi щiлини. І по даху будинку теж стiнка з зубчиками. Смутно, однак, вони живуть. Адже мiсто само собою в кiльцi стiн, – я це знав, хоч i не роздивлявся. Виходить – так, сусiднi будинки такi ж – вони не ворогiв, а один одного бояться.

Кам'янi сходи були ще вологими. Вони що, до приiзду господинi навiть сходи миють?

– Панi, а це що?

– На полицях? Книги.

Не бувае таких книг.

– Багато ти знаеш, чого не бувае. Книги тут друкують на паперi.

– Як це?

– Потiм, потiм. От у цi дверi звертай. Твоя спальня.

Ще недавно менi здавалися розкiшними кiмнати Палацу… Ноги потонули – пiдлога застелена, та не шкурами, а матерiею, з якоi нитки вгору, наче трава. З глибини голови слово випливло – «килим» це називаеться отерською мовою. Стiни оббитi тонкою мiнливою тканиною – у мене з такоi сорочки, спасибi Панi.

– Зараз слуга допоможе тобi роздягнутися.

Не сперечайся, тут так заведено.

Потiм вiн-таки подасть вечерю в лiжко.

– Панi, я не голодний.

Сказав – i сам здивувався: я ж востанне п'ять днiв тому iв! Панi. Особливий вид гiпнотичного сну, дуже близький до летаргii…

– Нiчого-нiчого, сил набирайся. І обов'язково випий напiй – якщо не сподобаеться, вважай – наказ.

Я все з'iв, випив i вмить заснув.

* * *

Уранцi я все-таки сам одягнувся.