Покохати відьму

Хоч як би дивився на мене слуга, що б вiн не бурчав собi пiд нiс – нехай краще сумнiваеться в моему шляхетствi, нiж яка-небудь зав'язка в бою розв'яжеться. Перед боем, нехай ти навiть сам король, а все треба своiми руками приладнати!

– Ти вже готовий, хлопчику?

Я ахнув: вона перший раз на моiй пам'ятi так одяглася. Зазвичай i не зразу зрозумiеш, що жiнка…

Панi. Спасибi!

…Голi до плечей руки оповитi чимось схожим на шнурок: лiва золотим, права – срiбним. На ii смаглявiй шкiрi мае дуже красивий вигляд.

Сама сукня, здаеться, теж не з матерii, а зi срiбла з золотом. На зап'ястях, головi, шиi – прикраси золотi з рiзнокольоровими каменями, – гарнiшi за всi тi, що схожi на шматочки скла, тiльки ж нiяке скло так не блищить. На грудях – вирiз глибокий.

Панi. Та вже до вирiзу вiн, можна сказати, прикипiв поглядом. Як зараз пам'ятаю.

– Дай, будь ласка, лiву руку.

На три пальцi Вона менi надiла кiльця: золоте й два срiбнi.

Панi. Платиновi, алмаз потихеньку прорiзав би золото.

…з самоцвiтами: чорним (але дуже блискучим), червоним i блакитним.

Червоний – найбiльший, i всерединi каменю горить зiрка.

Панi. Символiка коштовностей в Отерi зрозумiла кожнiй освiченiй людинi. Одного погляду на чорний i блакитний дiаманти досить, щоб навести на думку про синьооку брюнетку. А щодо рубiна з зiркою, то мое нинiшне iм'я – зiзнаюся, вибране навмисне, у мiсцевiй вимовi спiвзвучне зi словами «зiрка моя». Тобто камiнчики – те саме, що табличка: «власнiсть Морi-Ел. Руками й губами не чiпати».

…Взагалi прикрашати себе – не чоловiча справа.

– Тут усе iнакше. Краще вiзьми кинджал i покрути його. Чи не заважають кiльця?

– Начебто нi.

– Тодi це точно заважати не буде.

Я аж задихнувся, коли ii руки застебнули на зап'ястi родовий знак, не клановий – родовий! – що пiдтверджуе походження вiд Бетелайна: жовтий восьминiг, пробитий списом. У мене при вигнаннi вiдняли, тiльки той, зрозумiло, був бронзовий, а цей з бурштину. Ну, Панi, за цей подарунок…

– Гаразд-гаразд, якби вiн був сам живий – не з тебе би зняв, а з твоiх суддiв.

* * *

Мiсце для поединкiв схоже на чашку: на денцi битися. По стiнках лавки, глядачi на лавках сидять, по краях чашки стоять. Утiм, це з трьох сторiн тiльки. З пiвночi пiдйом без сходинок i три крiсла з суддями. До них я й пiдiйшов, поруч зi мною слуга Панi несе зброю на тацi. Леза кинджала я заздалегiдь розвiв у сторони, щоб нiхто не сказав нiчого. Перед суддями два бiйцi мечi тримають.