Покохати відьму

І з вiйни поiхав не до столицi, а по провiнцiях – поки посли союзних держав пояснювали, що мир нетривкий, а iншого командувача вони не хочуть. Довелося королю проковтнути. Вiн, щоправда, едикт видав – про обмеження кiлькостi особистоi охорони принцiв, ну, так Гарнi нових садiвникiв найняв. Тепер сад так зарiс, що там, траплялося, безвiсти зникали… тi, хто не знав пароля…

…Я вклонився суддям.

– Хайн-Лорi, захисник благородноi дами Морi-Ел?

– Так, це я.

– Я проти. Це ж шмаркач! – правий суддя, жирний, мов порося, висловився.

Познайомити тебе з ящером? Шрамiв на обличчi не бачиш? У самого весь ефес у самоцвiтах – i на рукiв'i, й впоперек. Тримати – й то незручно, а спробуй таким мечем вiдбити удар – половина камiнчикiв повискакуе, добре ще, якщо собi не в око! Але треба ж якось розумно вiдповiсти!

– Хоробрiсть не слабкiсть, щоб пiд старiсть з'являтися!

Середнiй суддя всмiхнувся в бороду, лiвий якось гостро на мене подивився.

– Вважаю, – середнiй мовив, усмiхаючись, – це питання зайвим.

Що б там хазяйка не вказувала, а це питання я вирiшу по-нашому. Є звичаi, вiд яких не можна вiдступати.

– У нас клянуться на зброi.

– У нас, звичайно, нi, але за стародавнiми звичаями – допустимо.

Я взяв меч iз пiдноса й провiв лезом по лiвiй руцi:

– Клянуся сталлю та кров'ю, що я нащадок першого короля нашого народу.

Мало, мало кровi для такоi клятви, але ж менi ще битися.

– Якби й були якiсь сумнiви, – протягнув лiвий суддя, – то пiсля такоi щироi клятви…

Слова начебто хорошi, та й на виду добрий, але тiльки вiн небезпечний.

Панi. Ще б пак небезпечний – Спостерiгач за зовнiшнiми!

…Правий товстун раптом сiпнувся:

– Я змушений звернути увагу, що в словах клятви не було згадки про належнiсть родини до дворянського стану.

Тому що на островi немае такого стану. Але iм цього не розкажеш. Допомога прийшла, звiдки не сподiвався – лiвий суддя аж скривився:

– Кожен, у чиiх жилах тече хоч крапля монаршоi кровi, – то шляхтич.

Щось правий сказав не так, чогось вiн такого торкнувся, чого краще не чiпати. Я глянув у вiчi середньому – i зрозумiв.

– Меч вашого супротивника значно довший. Ви можете вимагати замiни.

«Не погоджуйся!» Сам розумiю. Адже iм'я злиняе.

Перекладач. «Ім'я злиняе» – вираз, аналогiчний китайському «втратиш обличчя».

– Не потрiбно замiни, Ваша Високосте.