Кривавими слідами

– Довго ви зустрiчалися? – поставив коп заново «старе» запитання, занотувавши щось перед тим до свого гаджету.

– Орiентовно пiвроку. Так, десь приблизно пiвроку.

– Як ви познайомилися?

Вiталiна почала було вiдповiдати, та раптом у коридорi почулися вигуки експертiв: тi щось знайшли. Єгор, вибачившись, поспiшив подивитися знахiдку. Молода жiнка з полегшенням зiтхнула: у його присутностi почувалася зле. За слiдчим подалися двое патрульних, яких першими викликали на мiсце подii. Скляр кинув на них зверхнiй погляд.

– Що жiнки забули в полiцii? Ну поясни менi? – сказав стиха колезi, помiтивши, як поспiшае Власта, аби дiзнатися, що цiкавого знайшли спецiалiсти. – Вона мае сидiти вдома i виховувати дiтей.

Чоловiк криво посмiхнувся. Вiн був значно вищим та кремезнiшим за Єгора. Якби не знати, хто з них головний, можна було б iз легкiстю переплутати.

– Що там, хлопцi? – звернувся Скляр до колег, хоч уже встиг i сам побачити.

Кримiналiст тримав у руцi два контейнери до мисливських патронiв.

– Ще щось е? – поцiкавився слiдчий.

– Поки нi, – сухо повiдомив кримiналiст.

Скляр обвiв поглядом примiщення. Розставленi номерки бiля важливих деталей справи тiшили, але ж iх так мало.

– Вiдбитки знайшли? – запитав Тарас Нагай. Йому теж не терпiлося чогось суттевiшого.

Кримiналiст заперечно похитав головою. Тарас iз Єгором вiдiйшли вбiк. Старший за званням наказав лишитися i записати для нього нову iнформацiю, сам же повернувся до Вiталiни. Цього разу на патрульних узагалi не звернув уваги.

Тож i не помiтив, як уся всерединi закипае Власта. Вона чула його коментар стосовно ролi жiнки в полiцii i з цього моменту ненавидiла його ще бiльше. «Знати б, чи Валентин почув ту його заувагу», – подумалося жiнцi-копу. Та Валiк був поглинутий дiями слiдчих. Вiн, як i Власта, мрiяв колись перейти на роботу в слiдчий вiддiл.

Скляр повернувся до свого поки що единого свiдка. Вiталiна виглядала занепокоеною. Що вони там знайшли? Слiдчий видавався досить розчарованим.

Так насправдi й було.

З одного боку, звiсно, кулi, контейнери для мисливських патронiв та уламки саморобного глушника, обмотанi армованим скотчем, – це щось. Бувае ж i гiрше: коли взагалi нiчого не знаходять. Але, з iншого боку, хотiлося бiльше зачiпок. Добре б добути вiдбитки пальцiв чи ДНК. У такому разi, якщо людина е в базi, спiймати ii – лише питання часу. Ну або ж при появi пiдозрюваних, маючи при собi згаданi докази, теж легко перевiрити причетнiсть людини до справи.