Кривавими слідами

Із фотографii на нього дивилася молода впевнена в собi дiвчина зi свiтлим волоссям та сiрими очима. Чарiвна усмiшка i бiлоснiжнi зуби. Красиве засмагле обличчя. Фото з вiдпочинку на морi. – Важко навiть вiдповiсти, яка iз цих двох панянок гарнiша».

Скляр зиркнув на годинник на телефонi. «Ну де ж, бляха, вона?!»

Зусиллям волi примусив себе опанувати хвилювання: «Невже зiрветься?» Та саме в цей момент вiд Власти на вайбер надiйшло довгоочiкуване повiдомлення.

Скляр, зiтхнувши з полегшенням, поставив ще кiлька запитань, пiсля чого, нарештi, дозволив Вiталiнi пiти.

«Головне, щоб не з тими самими запитаннями. Бо я бiльше не витримаю. Вiн тупий чи випробовуе мене? Треба буде в Сергiя дiзнатися, що це за тип».

– Я б забрала Крiстiну iз собою, – почала було Вiталiна. – Не може ж дитина лишатися сама.

– Розумiю, проте забрати дiвчинку зголосилася дружина пана Вiтторiно. Наскiльки менi повiдомили, за законом вони все ще одруженi, тож у неi i е права на те, аби, принаймнi тимчасово, лишити Крiстiну в себе.

Ця новина для Вiталiни, без сумнiву, виявилася несподiванкою. Вона стиснула й без того тонкi губи, намагаючись прийняти те, що е. Вiдтак якомога привiтнiше посмiхнулася, а вже за кiлька хвилин покинула будинок.

Скляр iз пiдозрою провiв ii поглядом.

* * *

Понедiлок, 21 сiчня 2019 року. 11:10

– Я так розумiю, ти думаеш на цю красуньку, – не забарився з коментарем Тарас.

– Ну як тобi сказати? Не знаю, чи це вона, але точно вiдчуваю, що десь бреше.

Єгор не вiдводив погляд вiд пiдозрюваноi: iз вiкна було видно, як молода жiнка вийшла на подвiр’я. Вона поспiшала i, безперечно, нервувала.

– Але ж який мотив? Навiщо iй убивати багатенького папiка, який ii годуе?

– Щось було в iхнiх стосунках не так, – задумливо вiдповiв Скляр, усе ще спостерiгаючи за Волошко. Здавалося, вiн чогось чекав. Навiть Тарас мимоволi почав видивлятися, що вiдбуваеться надворi.

– А як щодо Артема та Ілони, колишньоi дружини? Судячи з усього, вони мали доволi зiпсутi стосунки з убитим.

Єгор кивнув на знак згоди.

– Обох теж однозначно потрiбно перевiрити.

Нарештi, слiдчий вийшов iз задумливостi, повернув голову до колеги й усмiхнувся. Потiм пiдiйшов ближче до вiкна, споглядаючи за сценою, що вiдбувалася. Якраз на неi вiн i чатував нетерпляче.

Несподiванка змусила Вiталiну Волошко сповiльнити крок.