Кривавими слідами

Аби якось вiдволiкти себе вiд важких думок, зосередилася на нових обличчях. Так завжди робила. Незвична зовнiшнiсть Скляра привернула ii увагу, i цей прийом справдi допомiг iй переключитися iз щойно побаченоi неприемноi картини. Мимоволi роззирнулася: не була в цьому будинку бозна скiльки часу. Здаеться, нiчого не змiнилося.

– Навзаем, – промовив Тарас i швидко пiшов до експертiв, якi якраз перебиралися на другий поверх. Вiдтак звернувся до них iз якимось питанням – Ілона звiдси вже не змогла розчути.

* * *

Понедiлок, 21 сiчня 2019 року.

– То ви самi приiхали? – перепитав Скляр, коли вони, нарештi, присiли.

– Із двоюрiдним братом. Вiн у машинi з Богданком. Дитина спить, тож вiн…

– Дякую, – Єгор тiльки на хвильку глянув на патрульного, який принiс йому кави. Молодий чоловiк кивнув i мовчки пiшов до колег на вулицi.

Скляр iз задоволенням обхопив руками гарячий паперовий стаканчик. Слiдчий мав велику надiю на те, що кава його збадьорить. За сьогоднiшнiй ранок це вже була третя.

– Вiн теж повинен пiдiйти. Нам потрiбно поспiлкуватися, – якомога спокiйнiше пояснив Єгор, вiдчуваючи, як мозок, отримавши заряд енергii, починае працювати краще. «Якого дiдька вiн не прийшов iз вами, панi? Ви ж маете розумiти, що полiцiя хоче спiлкуватися з усiма». Насправдi Валентин уже давно доповiв Скляру, що разом з Ілоною iде i ii кузен.

– Не знаю, що вiн зможе вам розповiсти, – розвела руками Ілона. – Вiн тiльки вранцi повернувся з Мiнська. Та й мене не було в мiстi. Мала деякi справи в Киевi. Теж лише сьогоднi приiхала, – тiльки зараз вона вiдчула, як холодно в будинку. «Опалення не ввiмкнене?» – здивувалася.

– Нам iз ним усе одно доведеться поспiлкуватися, – ввiчливо усмiхнувся слiдчий. – Пропоную зробити так: ми з вами поговоримо, потiм ви пiдете за Крiстiною, але попередньо скажете своему братовi, щоб вiн пiдiйшов до мене сюди.

– Гаразд, – змучено вiдповiла Ілона, усе ще продовжуючи роздивлятися слiдчого. Помiтила, що кожного разу, коли той примружувався, на лобi в нього з’являлися поздовжнi зморшки. «Цього полiцейського можна легко запам’ятати. Не здивуюся, якщо чимало злочинцiв чули про нього саме завдяки його зовнiшностi».

– Навiщо ви iздили до Киева? – поставив перше запитання слiдчий, приготувавшись занотовувати вiдповiдь до свого гаджету.