Кривавими слідами

Вiн мiг би запросто зiпхнути шмат роботи на оперiв, а сам таки поiхати у вiддiл, аби завершити зi справами, якi теж «горять». Але не в цьому випадку. Не тодi, коли на кону його репутацiя як людини, яка ще жодного вбивства не залишила нерозкритим. Єгор, сердячись, стиснув губи. На чолi з’явилися зморшки. Вiд природи блiде обличчя сьогоднi здавалося геть молочним: недосип i нерви.

Ранiше Єгор iще сподiвався, що хоч його i викликали на мiсце подii, але справу вiддадуть iншому слiдчому. Тому, хто краще знае мiсто, наприклад.

Вiн же тiльки недавно сюди переiхав. Якби не навiгатор у машинi, чорта з два змiг би сам iздити. З одного боку, вiн розумiв, що справу залишили йому, бо дуже поважають як полiцейського. З iншого боку – на фiга йому такий геморой.

Вiн утомлено тер чоло, вiдганяючи понурi думки i спогади про моторошний сон. Нiяк не мiг припинити думати про Ромку. А те, що наснилося цiеi ночi, кожного разу поставало перед очима. Нi, вiн не був забобонним, проте як можна почуватися пiсля того, як твiй убитий приятель увi снi попереджае про небезпеку загинути? І саме пiсля цього сну йому дають справу про вбивство.

Чудово. У Рiвному, як i в Луцьку, як правило, позбавлення життя вiдбуваеться через побутовi проблеми: розпивання алкоголю, сварки, ревнощi. І тут – на тобi! Навмисне вбивство! А ще те видiння сьогоднi в будинку жертви. Що це? Ромка нагадуе, що треба бути обачним?

– Блядь! – вилаявся стиха Скляр. – Ну який Ромка? Якi нагадування з того свiту?! Виспатися треба!

Скляр укотре за сьогоднi наказав собi забути дурницi.

Снiг на дорозi, як завжди, удень розтанув, тож тепер Єгор проiжджав фактично багнюкою. Автiвка, яку тiльки вчора помили, виглядала страшенно замурзаною. Усюди бруд i сiрiсть.

Як i в думках.

Єгор щохвилини кидав погляд на годинник: час невпинно збiгае, а вони нiяк не просунулися. «Першi двадцять годин найкритичнiшi, найважливiшi». Наразi вiн збирався поспiлкуватися з керуючим у кав’ярнях, потiм приеднатися до Тараса в пошуках магазину, де купили армовану стрiчку.

Марудна, невдячна справа. Хтозна, де цю стрiчку купували? Може, навiть не в Рiвному. Може, в областi? А можливо, узагалi в Луцьку. Чи в Тернополi.

Називаеться – шукай вiтру в полi.

* * *

Понедiлок, 21 сiчня 2019 року. 17:40

Єгор тiльки кинув погляд на Сергiя Ковальчука, як зрозумiв: i справдi грип. Директор кав’ярень iталiйця ледь стояв на ногах, очевидно, маючи високу температуру. Одягнутий як-небудь: стара потерта зимова кофта, спортивнi брюки.