Кубик Рубіка

Проте, як не дивно, на ранкове самопочуття зустрiч аж нiяк не вплинула негативно. Навпаки. Вперше за довгий час вiн справдi розвiявся. Ось що значить хороша компанiя.

Погода сьогоднi на диво видалася теплою. Не гаючи часу пiсля навчань, Єгор вiдразу взявся за розслiдування. Поспiлкувався з друзями й колегами Вiктора та Олександри Альтманiв. Льоня вiдразу скептично поставився до цiеi iдеi, оскiльки вiн сам разом з iншими оперативниками ще ранiше провели численнi допити. Як iз приводу зникнення чоловiка, так i з приводу зникнення дiвчини.

Той самий результат чекав сьогоднi на Скляра.

Нинi Єгор вхопився за едину можливу ниточку: подзвонив Аннi Альтман i домовився про зустрiч. Ще вiдучора його мучила пiдозра, що вiд нього щось приховують. Час дiзнатися, що саме.

Слiдчий крокував до закладу пiд назвою «Baker 75 Street». Допомагав зорiентуватися на мiсцевостi навiгатор у мобiльному. Телефоном голос Анни здався йому сумним. Вiн так i не змiг втямити, чи дiвчина насправдi мае бажання з ним зустрiтися, чи погодилася тiльки тому, що вiн iз полiцii.

До слова, вiн так i не зiзнався, що не з Харкова.

Скляр саме збирався заходити в кафе, коли помiтив, як iз припаркованого неподалiк BMW X3 вийшла Анна Альтман i вiдразу попрямувала до нього. Дiвчина була одягнута в коротку чорну шкiряну куртку, з-пiд якоi визирала свiтлого кольору кофтина. Чорнi штани з порiзами на колiнах та чорнi ботильйони на високих пiдборах пiдкреслювали стрункi ноги.

«Птах не твого польоту, Єгоре», – зiзнався сам собi.

* * *

Рiвне. Понедiлок, 4 листопада 2019 року. 20:21

Зi старенького будинку чулися крики: сварилися чоловiк та жiнка. Завбачивши чужакiв, голосно загавкав пес. Андрiй iз Властою пiдiйшли до огорожi, яка, на щастя, виявилася незамкненою.

– Фу! – наказав патрульний собацi, i той вiдразу вiдбiг вбiк. Пес намагався виконувати свою службу, проте страшенно боявся. Знову пiдбiг, гавкаючи, i вiдразу вiдбiг.

«Його б’ють», – запiдозрила Власта.

Андрiй вкотре вiдiгнав собаку, i той нарештi вiдчепився. Щоправда, гавкати не припинив. Напарники смiливiше пройшли повз. Маленьке подвiр’я, як i сам будинок, мали страшенно занедбаний вигляд. Здаеться, ще трiшки часу, i ця оселя розвалиться.

Андрiй гучно постукав у дверi. Не дочекавшись результату, повторив.