Кубик Рубіка

Це вперше Катя, яка зараз вiдвiдувала десятий клас, лишалася так надовго сама, i Власта не могла не переживати. Артем i друзi заспокоiли, що стежитимуть, чи в дiвчинки все добре.

Власту охоплювало приемне хвилювання. На неi чекае хоч трiшки рiзноманiття серед буденностi.

* * *

Харкiв. Понедiлок, 4 листопада 2019 року. 20:34

– Я навiть не сумнiваюся, що вона щось дiзналася, – Анна Альтман зробила ковток свого лате, вiдставила вбiк горнятко. На мобiльний прийшло сповiщення, вона швидко прочитала i вiдклала свiй iPhone вбiк.

«Шульга», – швидко резюмував Єгор, коли помiтив, що склянку з напоем дiвчина тримала лiвою.

У закладi виявилося доволi затишно, Єгоровi сподобався сучасний дизайн. А ще – столик бiля вiкна зi зручними крiслами. Йому завжди було до душi спостерiгати з кафе за тим, що вiдбуваеться на вулицi.

Проте зараз не час розслаблятися.

– І ви вирiшили закiнчити те, що розпочала Олександра?

Анна здивовано подивилася на слiдчого.

«Неймовiрно красивi сiрi очi. І чутливi пухкi губи».

– Я ще вчора запiдозрив це, – усмiхнувся Єгор. – І ваш батько проти, – продовжив висловлювати здогади.

Анна вiдвела погляд, дiвчина не усмiхалася i навiть видавалася блiдою. Якийсь час вона вiдсторонено дивилася у вiкно. Накрапав дощ, перехожi без парасольок поспiшали сховатися.

– Я його розумiю. Вiн боiться за вас, – Єгор вiдпив свое американо.

Анна кинула розлючений погляд на Скляра.

– Вiктор зник два роки тому. Що полiцiя зробила для того, щоб його розшукати? Потiм зникла Саша.

– Ви хочете закiнчити так само? – рiзко парирував Скляр.

Напередоднi йому здалося, що Анна спiвпрацюватиме, та зараз слiдак серйозно сумнiвався в цьому. І з кожною хвилиною розмови дедалi бiльше.

Анна мовчала, i Єгор продовжив:

– Що вона знайшла? Вона вам щось розповiдала?

– Якби ж то.

– Анно, – Єгор обiперся на лiктi й ближче пiдсунувся до дiвчини; вiдчув ледь вловимий запах ii парфумiв, – не приховуйте вiд мене нiчого. Це може виявитися небезпечно.

– Я кажу правду, – зiтхнула. – Ми з батьком знали, що вона намагаеться своiми силами знайти Вiктора. Саша не з тих, хто сидiтиме, склавши руки. Коли вона побачила, що полiцiя нiчого не робить, – помiтила, як обличчя Скляра на цих словах скам’янiло, та iй було начхати, – взялася за справу сама.

– Давно?

Стенула плечима:

– Трохи бiльше року.

– А вбили ii за кiлька мiсяцiв потому, – замислено промовив слiдчий.

– За пiв року, – уточнила Анна.