Право на вбивство

Отож вона не зможе попередити, якщо раптом змiнилися плани.

Напруга зростала, вiн нервово крутив у руцi мобiльний, судомно намагаючись збагнути, як дiяти.

П’янички й досi стовбичили перед магазином, час вiд часу кидаючи зацiкавленi погляди на його машину. Ще б пак! На цiй безлюднiй вулицi бiльше немае на що дивитися. А скоро прийде вона, i стане ще гiрше. Цi чоловiки точно не втратять нагоди роздивитися красиву молоду жiнку.

Вiн вiдчував, як обличчя починае пашiти – його бездоганний план летiв шкереберть.

Знову майже торкнувся позначки «Виклик», та вчасно спинив себе. Врештi вiн зачекав ще п’ять хвилин i поiхав.

Дiвчина з’явилася рiвно за хвилину.

* * *

Рiвне. Понедiлок, 16 березня 2020 року. 18:34

Десять хвилин тому Войтюк забiг до кабiнету Скляра з результатами запитiв до майстрiв татуювання.

Довготелесий оперативник просунув голову у дверi, посмiхнувся на всi тридцять два, гучно шмигнув носом i видав одне коротке слово:

– Є.

Вiдтак швидко зайшов до кабiнету, обережно минув свiдка Гочмановського, з яким саме завершував допит слiдчий, i поклав перед Єгором аркуш А4 з усiею новою iнформацiею.

Гочмановський з цiкавiстю спостерiгав за сценою, забувши про свого гостя.

– Робив у приватного майстра кiлька мiсяцiв тому, – випалив Льоша. – Чувак веде облiк усiх клiентiв, тож змiг надати iм’я та прiзвище. Нашого жмурiка[8 - Жмурiк – покiйник.] звати Андрiй Павелкiв. У мiстi проживае шiсть чоловiкiв з цим iменем. Двое пiдходять по вiку. Одному двадцять шiсть, iншому – тридцять два.

У базi фото немае, тож я заглянув до фейсбуку. Обидва там зареестрованi. Фото одного iдентично нашому трупу, – протараторив Войтюк.

– То ти хочеш сказати, вiн i за життя так жахливо виглядав? – усмiхаючись, зiронiзував Єгор i клiпнув почервонiлими вiд довгого читання очима.

Скляр виглядав змученим – увесь день вiн тiльки те й робив, що вивчав iнформацiю з рiзних справ, спiлкувався зi свiдками та понятими, а ввечерi вкотре за мiсяць звiтувався про виконану роботу.

– За життя вiн виглядав трохи краще. У нього не було ножових поранень на тiлi, – Льоша показав чорно-бiле роздруковане з фейсбуку фото померлого, яке до цього часу тримав у руках, приховуючи зображення.

Єгор мовчки роздивився свiтлину, намагаючись збагнути, якою людиною був Павелкiв за життя. На мить його вiдволiк дзвiнок мобiльного – хтось телефонував Войтюку.

– Танюш, зачекай, будь ласка, зараз тебе наберу, – оперативник сховав телефон назад до кишенi.