Право на вбивство

Зовсiм небагато часу знадобилося, аби збагнути: знахiдка безпечна – можна пiдлетiти ближче. На вiдмiну вiд людей, тварини та птахи не бояться мертвих. Вони сприймають смерть як належне.

Двi великi ворони вже зiбралися зблизька вивчити тiло, коли крiзь вiтер почули голоси живих. Птахи зосередилися, роздумуючи, чи ситуацiя загрожуе iхнiй безпецi. Голоси наближалися, стало чути кроки та гучний смiх. А ще за мить гостi безцеремонно попрямували саме до потаемноi схованки iхнього нового сусiда.

Ворони трiпнули чорними крилами й повернулися до верхнiх гiлок, жалкуючи, що не встигли довiдатися бiльше про незнайомця.

* * *

Рiвне. Понедiлок, 16 березня 2020 року. 05:31

Слiдчий Єгор Скляр вкотре за нiч перевернувся на iнший бiк. Вiн вiдчував холод, що без перешкод проникав до кiмнати крiзь вiдчинене вiкно. Дослухався: дощу не було, проте добре розрiзнялося неприемне завивання вiтру. Скляр неохоче висунув голову з-пiд ковдри: кинув погляд на вiкно й не помiтив жодноi ознаки свiтанку. Приречено зiтхнув. Зусиллям волi пiдвiвся в темрявi й врештi перекрив доступ до кiмнати крижаному березневому повiтрю. Миттю повернувся до лiжка. За осiнь та зиму вiн так i не змiнив лiтню ковдру на зимову (а зараз i поготiв не збирався), тож частенько промерзав до кiсток.

На сусiднiй подушцi сопiв Маркiз, жодним чином не звернувши увагу на господаря. Єгор вкрився до носа, заплющив очi й зробив нову марну спробу заснути.

– Хай тобi!

Втративши залишки надii, слiдчий наослiп потягнувся до бра, намацав ланцюжок i потягнув донизу. Кiмнату залило тьмяне свiтло. Маркiз i цього разу нiяк не вiдреагував. Рудий кiт тiльки вдоволено потягнувся, коли Скляр погладив його по головi, але так i не розплющив очей.

«Отже, ситий», – вирiшив Єгор, усмiхнувся i взяв до рук мобiльний.

Погладжування кота завжди розслабляло Єгора – кiт був не дуже пухнастим, проте шерсть мав довгу. Кiлька мiсяцiв тому Маркiза викинули на вулицю сусiди, переiжджаючи в iнше мiсто. Єгоровi вартувало чималеньких зусиль знайти iхню нову адресу. Молода пара: жiнка була вагiтна й боялася, що присутнiсть тварини вдома зашкодить здоров’ю дитини чи ii власному[1 - Багато вагiтних жiнок боiться заразитися токсоплазмозом вiд власних котiв. Токсоплазмоз – iнфекцiйне захворювання людини та тварин, яке спричиняють токсоплазми. Цей страх е перебiльшеним. Якщо дотримуватись санiтарних правил при доглядi за тваринами, людина не заразиться.].