Право на вбивство

Ми б значно швидше впiймали вбивцю, якби я ретельно перевiрив всю iнформацiю.

Гусейнов гмикнув:

– Тарасе, Єгор примусив тебе повiрити, що ти винен. Хай там як, а порiвняно з його промахом, твiй – незначний.

Нагай замислився. З Гусейновим важко було не погодитися: через Скляра мало не загинув працiвник полiцii. Таки правда, Єгор «облажався» набагато бiльше, нiж свого часу вiн.

* * *

Рiвне. Вiвторок, 17 березня 2020 року. 09:45

Льоша Войтюк з цiкавiстю спостерiгав за роботою кримiналiстiв.

Один iз них (його оперативник бачив вперше за весь час своеi служби у Рiвне) вивчав сiрий Daewoo Lanos на наявнiсть вiдбиткiв пальцiв. Чоловiк пенсiйного вiку скрупульозно обстежував кожен сантиметр автiвки, час вiд часу бурмочучи щось собi пiд нiс. Його сива голова то з’являлася з вiкна, то знову ховалася всередину. Поряд з авто вiн лишив розкладеною свою валiзку з усiма необхiдними для його роботи засобами. Саме зараз вiн щось дiстав iз неi й повернувся до Lanos.

Льоша пошукав очима кiнолога.

Чолов’яга мiцноi статури (але дуже низького зросту) разом iз нiмецькою вiвчаркою вивчав прилеглу територiю.

Оперативник на повнi груди вдихнув свiжого повiтря й голосно видихнув.

– Насолоджуешся весняним ранком? – усмiхнувся Кир’ях, пiдходячи ближче.

Щойно старшого колегу привезли на мiсце подii патрульнi. Кир’ях обережно ступав болотом – позавчора пройшов рясний дощ, i тут, у лiсi, земля не встигла добре висохнути. Войтюк з усмiшкою на обличчi спостерiгав, як оперативник намагаеться дiйти, не замазавши взуття.

– Не старайся, Жень, це нереально, – кивком голови вказав на своi кросiвки, якi з бiлих перетворилися на бiло-коричневi.

– Привiт, – врештi пiдiйшов ближче Кир’ях i потиснув руку Льошi. – Що тут?

– Ну, тепер ми можемо з певнiстю казати, що нашого нового жмурiка Андрiя Павелкова вбили не через бажання заволодiти його ТЗ[20 - ТЗ – транспортний засiб.]. Судячи з усього, авто намагалися тут заховати, – Войтюк обвiв поглядом територiю й врештi вказав на ще одну автiвку – власники ii пiв години тому подзвонили до полiцii сповiстити про знахiдку.

Двое лiтнiх чоловiкiв сидiли в салонi й тихо балакали.

– Ну i що цi двое тут робили?

– На рибалку приiхали. Там, – Льоша витягнув праворуч свою довгу худу руку, – знаходиться непогане озеро. Сам iнколи з кумом сюди приiжджаю рибалити.

– Навiщо ховати машину там, де ii швидко знайдуть? – замислився Кир’ях.